13 квітня 1059 року Папа Микола II (1059–1061) видав декрет «In nomine Domini», головною темою якого було встановлення чітких правил вибору Святішого Отця.
Миколу ІІ обрала Понтифіком у 1059 році група з п'яти кардиналів. Скликавши того самого року синод у Латерані, Папа проголосив перед 113 присутніми кардиналами декрет «In nomine Domini».Цей документ радикально оновив систему вибору Папи Римського. Встановлені були виборчі правила, нормувався час вступу обраного кандидата на Престол святого Петра, а також визначалися функції та повноваження Колегії кардиналів на час sede vacante. Обирати Папу відтепер могли лише кардинали-єпископи. Крім того, вибори дозволялося проводити поза Римом, якщо існувала загроза тиску на виборців. Було зазначено, що на вибори не може впливати імператор Священної Римської імперії; усе, на що він міг розраховувати – це пошана до монаршої персони. Не впливали також кардинали без права голосу, священики й народ. Революційним як на той час було ще одне нововведення – віднині Понтифіком міг бути обраний не лише член Римської Церкви. Окрім виборів, декрет закликав священиків до целібату та скасовував симонію (купівлю і продаж церковних посад).
Павло Зінченко для КМЦ