Мир, що випливає з хреста. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Йоана (Йн 20, 19-31)

Тоді, коли був вечір, у перший день тижня, коли двері, де перебували учні, були замкнені зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: «Мир вам!» Промовивши це, показав їм руки та бік. Тож зраділи учні, побачивши Господа. Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як послав Мене Отець, – і Я посилаю вас!» Промовивши це, Він дихнув і каже їм: «Прийміть Святого Духа! Кому відпустите гріхи, – будуть відпущені їм; кому затримаєте, – будуть затримані».

Тома ж, один із Дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. Тож інші учні розповідали йому: «Ми бачили Господа!» Та він сказав їм: «Якщо не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, і не вкладу своєї руки в Його бік, – не повірю!»

І через вісім днів знову були всередині Його учні, й Тома з ними. Приходить Ісус – а двері були замкнені – та став посередині й сказав: «Мир вам!» Потім каже Томі: «Поклади сюди свій палець і поглянь на Мої руки, піднеси свою руку і вклади у Мій бік, – і не будь невіруючий, але віруючий!» У відповідь Тома сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!»

Каже йому Ісус: «Тому що ти побачив Мене, ти повірив. Блаженні ті, які не бачили, а повірили!»

Багато й інших знамень зробив Ісус перед своїми учнями, які не записані в цій книзі. А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали в Його Ім’я.

Сторінка Євангелія, яке читаємо сьогодні, розповідає про учнів, зібраних у вечір Воскресіння Христова: "у той день, у перший день тижня", – наголошує текст. Учні Христа – спустошені подіями останніх днів – переховуються, бо бояться юдеїв. "Двері були замкнені", – уточнює Йоан. Але замкненими залишаються не тільки двері кімнати, але й двері їхнього серця. Кожен закрився в самотності власного страху і відчаю. Вони разом у кімнаті, втім навіть не розмовляють. Учні вже чули вістку, яку принесла Марія Магдалина, але їхнє серце, зранене смертю Вчителя, не відкривається на віру. Саме життя неначе згасло поміж ними, а вони самі ніби перебувають у гробниці!

Хоч їм і відомо, що гробниця порожня, вони не йдуть шукати Ісуса – натомість це Він приходить, аби знайти їх там, де вони перебувають, і дати їм життя. Бог бере на себе ініціативу, щоб віднайти людину в ситуації, коли все вказує на те, що виходу немає і вже нічого не можна зробити. Бог дає можливість Його зустріти. Він приходить навіть тоді, коли двері замкнені. Долає у незбагнений спосіб усі бар’єри, які ми встановлюємо, аби захистити той недосконалий світ, який ми собі побудували. Ісус приходить, стає посередині й каже: «Мир вам!» Не йдеться про звичайне привітання чи побажання. Слова Ісуса – це дар: "мир/шалом" є сукупністю всіх духовних благ, які дають силу жити та визволяють від страху. Це той дар, який Ісус обіцяв ще до Страждання на Хресті – "аби серце не тривожилося, ані не лякалося" (пор. Йн 14,27) – і що зараз здійснюється. Його мир – це не мир цього світу, який вводить в оману. Його мир бере початок з Його дару власного життя за нас на Хресті – як дає зрозуміти учням Ісус, показуючи руки та бік. І це життя, пролите з Хреста заради нас, має силу нас відродити й наповнити справжньою радістю.

Питання:

Страх замкнув серця учнів, а що замикає двері мого серця? Чи я прошу Ісуса прийти і звільнити його?

Як я живлю власну віру? Як поглиблюю мій зв’язок з Воскреслим Господом? Де я зустрічаю мого Господа?


Ірина Кладій для КМЦ 

Зображення: Andrea del Verrocchio, Христос и св. Тома, Вікімедіа