6 порад св. Терези від Ісуса щодо Святого Причастя

1.Просити про віру і палку любов до Ісуса, Якого приймаємо у Причасті

Якби ми мали таку велику віру і таку палку любов, з якою належить завжди приймати Пресвяте Таїнство, думаю і впевнена у цьому, що вистачило би один раз прийняти його, аби збагатити нас усілякими благодатями і небесними благами; які ж більші наслідки, мало принести Святе Причастя, яке ми так часто приймаємо! Це значить, що холодно і за звичкою переживаємо таку велику справу, тому так мало маємо плодів.

2. Випрацьовувати звичку триматися за Господа, Якого приймаємо у Причасті

Коли, приймаючи святе Причастя, у душі маєте самого Бога, тоді намагайтеся закрити очі тіла, відкрити очі душі та дивитися на Нього, як Він мешкає всередині вашого серця. Якщо навчитися святого звичаю, триматися за Господа, скільки разів Його у Причасті приймете, і будете намагатися мати чисте сумління, будьте впевнені, що Божественний Наречений не прийде до вас прихованим, а буде різними способами, відповідно до сили прагнення, об’являти свою присутність.

3. Після прийняття Тіла і Крові Христа не думати про сторонні речі, а про Господа

Якщо прийнявши Христа у Причасті і маєте Його так близько, не звертаєте увагу на Його присутність, думками шукаєте його деінде або в земних речей — що ж Він може зробити? Чи повинен силоміць тягнути вас, аби подивилися на Нього, чи змушувати, аби не відходили від Нього, щоб вам міг Себе об'явити? Він цього не зробить. Одного разу, Він вже з’явився людям і чітко сказав, ким є; відомо, як Його прийняли, як мало в Нього повірили. Достатньо того милосердя, яке виявляє усім, прагнучи, щоби повірили в Його дійсну присутність у Пресвятих Дарах.

4. Вірити у те, що Ісус приходячи до нашого серця, може зцілити наші фізичні недуги

Чи вважаєте, що це велике таїнство, ці Божі ліки для всіх немощів, не є поживою і ліками для тіла? Я впевнена у цьому, бо знаю одну особу, яка мала слабкість і часто страждала від важких хвороб, а після прийняття Святого Причастя все минало, мов рукою зняло і вона почувалася абсолютно здоровою. Це відбувалося майже кожного разу, а її страждання були настільки виразні і очевидні, що вдавати їх було неможливо.

5. Просити про дар живої віри, коли готуємось до Причастя

Знаю також про ту душу, що протягом багатьох років, хоча ще не була досконала, у момент Святого Причастя, так живо відчувала Христа, Який приходив до неї так, ніби бачила Його на власні очі, а пробудивши в собі велику віру, вітала Його, пускаючи до убогого дому її серця і, відриваючись від усіляких зовнішніх речей, ховалася з Ним у своєму нутрі. Там, у глибокому зосередженні збирала всі свої відчуття, аби і вони відчували це велике добро і не заважали душі користуватися ним. Вона стояла на колінах і плакала біля ніг Господа, як колись Магдалина так, ніби бачила його очима тіла у домі фарисея.

6. З усіх сил бажати з'єднатися з Богом під час Причастя

Після Причастя, Господь істино мешкає в нас, і нам не потрібно Його шукати десь далеко. ... Не втрачаймо цих дорогих хвилин і якнайближче намагайтеся з Ним поєднатися. Якщо за Його життя на землі сам дотик до Його одягу зцілював хворих, хто ж може сумніватися у тому, що якщо маємо віру, Він буде чинити чудеса в нас і якщо ми приймемо Його до нашого дому, Він дасть нам усе, про що б ми попросили? Його Божественний Маєстат не звик скупо платити за перебування у нашій домівці, якщо ми добре Його приймемо.

Використано матеріали з Św. Teresa od Jezusa, doktor Kościoła, Droga doskonałości, вибір текстів др. Косек, переклад КМЦ