Хоча вже і минула Неділя Божого милосердя, але є речі, які ми покликані часто для себе повторювати, більше того, втілювати у наше повсякденне життя. Пропонуємо вашій увазі 7 цитат про Боже і людське милосердя з Булли Папи Франциска «Misericordiae Vultus» (Обличчя Милосердя).
1. Нам треба постійно споглядати цю таємницю милосердя, котра є джерелом радості, спокою та миру. Воно є умовою нашого спасіння. Милосердя – це слово, яке об’являє таємницю Пресвятої Трійці. Милосердя – це останнє і найвище діяння Бога, в якому Він сам іде назустріч. Милосердя – це основний закон, який перебуває в серці кожної людини, коли вона щирим поглядом дивиться на брата, якого зустрічає на життєвій дорозі. Милосердя – це дорога, котра єднає Бога з людиною, оскільки дає серцю надію на те, що Бог любить нас завжди, не зважаючи на обмеження через наш гріх.
2. «Богу властиво проявляти милосердя, і особливо в цьому проявляється Його всемогутність». Св. Тома Аквінський говорить, що Боже милосердя не є ознакою слабкості, а навпаки проявом Божої всемогутності. Тому літургія в одній зі своїх стародавніх колект наводить такі слова молитви: «Боже, Ти через милосердя і прощення найповніше виявляєш свою всемогутність». Бог завжди буде в людській історії як Той, хто присутній, близький, завбачливий, святий та милосердний.
3. Головною балкою, яка підтримує все життя Церкви, є милосердя. Все в її душпастирській діяльності повинно бути огорнене ніжністю, з якою звертається до віруючих; ніщо в проповідуванні та свідченні, зверненому до світу, не може бути позбавлене милосердя. Достовірність Церкви перевіряється на шляху милосердної та співчутливої любові.
4. Першою істиною Церкви є Христова любов. Церква стає слугою та посередницею цієї любові перед людьми, яка доходить аж до прощення та жертвування собою. Тому всюди, де є присутня Церква, там повинно бути очевидним милосердя Отця. У наших парафіях, спільнотах і рухах, та де б не були християни, кожен повинен мати змогу віднайти оазис милосердя.
5. Кожний сповідник повинен приймати вірних, як батько з притчі про блудного сина; це батько, який вибігає назустріч синові, попри те, що той змарнував його майно. Сповідники покликані обійняти скрушеного сина, який повертається додому, і виразити радість від того, що син знайшовся.
Рембрандт, Блудний син, 1642, Вікімедіа
6. Справедливість і милосердя... це не два протилежні аспекти, а два виміри однієї дійсності, яка розвивається поступово, аж до осягнення своєї вершини у повноті любові. Справедливість – основоположна концепція для громадянського суспільства, оскільки вона природним чином стосується юридичного порядку, через який звершується закон. Під справедливістю розуміється також те, що кожному потрібно дати те, що йому належить. У бібілйному розуміння, справедливість, це цілковите дотримання Закону і поведінка кожного доброго ізраїльтянина, з гідна з з аповідями, що їх дав Бог.
7. Милосердя не суперечить справедливості, а виражає поведінку Бога стосовно грішника, якому Він пропонує чергову можливість виразити сокрушення, навернутися й увірувати. Якби Бог зупинився на справедливості, Він перестав би бути Богом і став би, як усі люди, які посилаються на виконання Закону. Саме через це Бог перевищує справедливість милосердям і прощенням. Це не означає применшення справедливості або ж учинення її непотрібною; зовсім навпаки. Той, хто помиляється, буде змушений понести кару. Тільки це не кінець, а початок навернення, оскільки він пізнає ніжність прощення. Бог не відкидає справедливості. Він її включає і перевищує у ще більшій події, в якій людина пізнає любов, що становить фундамент істинної справедливості.
Конкордати: інструмент діалогу і співпраці Взаємна автономність і незалежність Церкви і держави аж ніяк не означає, що вони не мають співпрацювати. Та на яких засадах ґрунтується така співпраця?
Нова культура
3 поради від св. Юрія у духовній боротьбі
Що означає бути дорослим?
Катехетика Три ознаки того, що молитва більше, ніж просто слова Ми розмовляємо зі своїм Небесним Батьком і називаємо цю розмову молитвою. Часто молимося не тому що любимо і хочемо наблизитися до Всевишнього, а тому що ми повинні це робити, як християни. Роблячи так, ми втрачаємо щось дуже важливе.
