19 грудня Церква згадує блаженного Урбана V, Папу

Молодим вступив до бенедиктинів. Мав ступінь доктора з цивільного й канонічного права, деякий час викладав в Авіньйонському університеті та в Монпельє. Завдяки дипломатичному хисту не раз виконував функції папського легата на теренах Італії. З 1361 року був настоятелем монастиря святого Віктора в Марсилії.

1362 року його обрали на Апостольський Престол, хоча Гійом не був кардиналом і не фігурував у переліку кандидатів. Він узяв ім’я Урбана V. Мав великі амбіції та, хоча не зміг їх уповні втілити, своїми діями зрушив Церкву в правильний бік.

Папа бачив загрозу від турків, які насувалися на Європу, і намагався організувати хрестовий похід, однак на його заклик відгукнувся лише Петро І, король Кіпру. Здобувши Александрію, християнські війська швидко її втратили, бо не мали підмоги.

Особлива заслуга Урбана V в тому, що 1367 року він спромігся покинути Авіньйон. Три роки пробув у Римі, де зустрів агресію з боку світської влади. Через тиск французького кліру мусив повернутися до Авіньйона, та все-таки відкрив своєму наступникові Григорію ХІ шлях назад в Апостольську столицю.

Піклувався про єдність Церкви, заради якої вів переговори зі Східною Церквою. Надавав допомогу для розвитку університетів. Жив у молитві й чернечій убогості, боровся проти надмірного багатства в Церкві, поглиблював віру кліру, ремонтував храми – Латеранський, святого Петра й інші. Не оминув опікою місії – зокрема надав єпископа для українських земель.

Повернувшись 1370 року в Авіньон, Урбан V, змучений клопотами й утисками, тяжко захворів і відійшов до дому Отця. Беатифікований 1870 року.

Зображають блаженного в папському вбранні.

Уклала Юлія Бойко