31 грудня Церква згадує святу Катерину Лабуре, покровительку тяжкохворих

1815 року сім’я залишилася без матері, а через три роки старша донька вступила в монастир шариток, тож уся господарська робота впала на 12-річну Катерину. Попри тяжку працю, дівчина була сумлінна й завзята, а кожну вільну хвилину використовувала на спілкування з Богом. Одного разу Катерині наснився старенький священник, який кликав її за собою. Лише через багато років вона впізнала в ньому святого Вікентія де Поля, засновника згромадження шариток, до якого вступила дорослою.

У 20 років дівчина допомагала братові в Парижі в їдальні для робітників, а згодом – у пансіоні для дівчат зі шляхетних родин. Зносила зневаги й упокорення, та не втратила можливості навчитись читати і писати, адже вдома не отримала освіти, а це було необхідною умовою для вступу в монастир. Завдяки заступництву рідних батько дозволив Катерині піти за голосом покликання. Чернече життя вона розпочала 1830 року в Парижі. У новіціаті отримала багато благодатей: містичні досвіди, споглядальну молитву, а передовсім – видіння Богородиці, Яка доручила їй важливе завдання. Катерина мала попіклуватися про виготовлення й поширення медальйона, який побачила у видінні. Невдовзі його стали називати Чудотворним медальйоном Пресвятої Діви Марії (спомин 27 листопада). Про благодаті й об’явлення Катерина розмовляла лише зі сповідником; про її посередництво у справі медальйона сестри дізналися лише перед самою смертю святої.

45 років вона, лагідна та доброзичлива, терпеливо служила в домі для людей похилого віку, відмовляючись бути настоятелькою. Пій ХІІ, канонізуючи її 1947 року, назвав Катерину «святою мовчання». Її тіло нетлінне.

Зображають святу в чернечому вбранні шариток. Атрибут – чудотворний медальйон.

Покровителька тяжкохворих, людей похилого віку.

Уклала Юлія Бойко