Навіщо сповідатися священику, а не просто Богові?

Через священика

Ісус наділив своїх апостолів владою відпускати гріхи від імені Бога (Йн 20, 21-23). Аби служіння відпущення гріхів тривало до кінця світу, цю владу було передано від апостолів до їхніх наступників, єпископів і священиків. Якби ми самі молилися про відпущення гріхів, то могли би легко засумніватися в тому, чи ми дійсно отримали прощення. Однак ми можемо бути цілком певні й радіти, коли чуємо від священика після сповіді: «І я розрішаю тебе від гріхів твоїх».

Щире визнання гріхів

Усі грішні. Усі потребують Божого прощення. Таким чином, таїнство Примирення – це неймовірний дар Церкви. У той момент, коли священик відпускає тобі гріхи (дає розрішення), тебе дійсно прощає Бог. Однак прощення не можна здобути автоматично. Існують три умови: слід чесно визнати перед священиком свої гріхи (сповідь), дійсно шкодувати про свій учинок та вирішити не грішити знову (каяття), а також виконати покуту, що її призначить священик (відшкодування).

Розкаяння

Коли святий Петро зрозумів, що тричі відрікся від Христа, «він гірко заплакав» (Лк 22, 62). Він знав, що вчинив страшний гріх, і розкаявся у своєму вчинку. Ти також можеш покаятися в тому, що зробив не так. Церква розрізняє досконале і недосконале покаяння, або каяття. При досконалому покаянні ти шкодуєш про те, що зробив щось неправильно, оскільки знаєш, що образив цим Бога, якого любиш; ти також прагнеш уникати цього гріха в майбутньому. При недосконалому покаянні ти шкодуєш про свій учинок лише через страх покарання. Хоч якою є причина твого каяття, Бог бажає пробачити тебе. Недосконалого покаяння достатньо, але досконале покаяння краще: якщо ти серйозно ставишся до своїх стосунків з Ісусом, то, слід сподіватися, ти шкодуєш про скоєне тому, що засмутив Його! Щоразу, як ти розкаюєшся і йдеш до сповіді, Бог із радістю прощає тебе. Він не рахує, скільки разів ти отримував це таїнство: Він готовий прощати тебе знову і знову (Мт 18, 22).

Покута

У таїнстві Примирення Бог відпускає тобі твої гріхи та відновлює ваші стосунки, але шкода, заподіяна твоїм гріхом, залишається. Коли ти впустив вазу (навіть ненавмисно), слід не лише вибачитися за це, а й спробувати замінити або склеїти її. Так само нам слід не лише сказати Богу, що ми шкодуємо про те, що згрішили, а й виправити заподіяну шкоду. Щоби допомогти тобі в цьому, священик під час сповіді накладає на тебе покуту. Справедливість вимагає, аби ти виправив кривду, заподіяну твоєму ближньому (повернув украдене, виправив неправильний звіт тощо). Слід також виправити шкоду, яку ти заподіяв собі та своїм стосункам із Богом. Ти не можеш зробити цього самостійно: виправити скоєне можна лише за допомогою Божої благодаті, через молитву, піст і діла милосердя. Для тих душ, які на момент тілесної смерті все ще потребують виправлення, існує чистилище в прийдешньому житті.

Отець Мішель Ремері, Твіти з Богом