27 вересня - обов'язковий спомин св. Вікентія де Поля

Вікентій народився у 1581 році неподалік від Дакса (Франція), у бідній селянській родині. Гасконь була в цей період одним з найбідніших регіонів Франції. Завдяки щасливому випадку і заступництву місцевого поміщика, що помітив неординарний розум хлопчика, Вікентій зміг отримати загальну освіту в Даксі, потім вивчити богослов'я в Тулузі. В 1600 році висвячений на священика.

Протягом наступних 10 років виконував обов'язки капелана в родині знатного генерала Гонди, у чиїх володіннях постійно спілкувався з бідними селянами. Цей життєвий досвід сильно вплинув на нього, і вся подальша діяльність Вікентія проходила під знаком допомоги хворим і бідним.

Другою важливою справою, якій майбутній святий присвятив життя, було підвищення морального рівня і рівня освіти священників. У першій половині XVII століття у Франції занепад серед кліру був жахливим — багато священників не вміли ні читати, ні писати, в монастирях традиції були забуті, дисципліна розхиталася, і поряд з невіглаством панувала відкрита аморальність.

В 1625 році Вікентій заснував Конгрегацію Місіонерів або Конгрегацію Отців лазаристів (за назвою монастиря св. Лазаря, де розташовувалася резиденція конгрегації). У 1633 році Папа Урбан VIII затвердив її конституцію, і в тому ж році Вікентій разом з герцогинею Луїзою де Маріяк створив Конгрегацію Дочок Милосердя, головною справою якої стала допомога бідним, хворим, покинутим дітям і каторжникам.

Однією з головних заслуг святого Вікентія є створення чіткої системи підготовки священників. Роботою над створенням цієї системи у Франції він займався з 1626 року аж до самої смерті. Сам він заснував 18 семінарій і безліч шкіл. Система швидко поширилася на сусідні з Францією країни, що мало колосальне значення у поліпшенні рівня освіти кліру і його моральному вихованні.

Вікентій помер 27 вересня 1660 року, залишивши по собі: мирян, священників, дочок милосердя, цілу родину – Вікентійську родину. А передусім залишив духа, який розпалює вогонь любові до вбогих, який палав в серці святого.

Папа Бенедикт XIII проголосив його блаженним 13 серпня 1729 року, а Папа Климент XII канонізував 16 червня 1737 року. Мощі святого зберігаються в капелі, названій на його честь, на вулиці Севр в Парижі.1581 - народився в Пуї, що в Гасконі, на півдні Франції
1600 - рукоположений в віці 19-ти років
1610 - капелан в палаці королеви Маргарита де Валуа, (а в літературу увійшла, як королева Марго)
1612 - настоятель парафії в Кліши
1613 - вихователь в сім’ї де Гонді
1614 - спокуса проти віри, яка тривала 3-4 роки
1617 - вирішальний рік: сповідь селянина з Ганн і проповідь у Фольвіллі, заснування першого Братерства Милосердя в Шатільоні.
1619 - стає генеральним капеланом каторжних робіт
1625 - Вікентій заснував Конгрегацію Місії
1633 - заснування Згромадження Дочок Милосердя
1638 - початок турботи про покинутих дітей
1646 - допомога в Лотарингії (частина Франції) знищеної війною
1648 - початок місії на Мадагаскарі
1651 - приїзд отців місіонерів до Польщі
1660 - 27 вересня, смерть отця Вікентія
1729 - беатифікований за понтифікату папи Бенедикта ХІІІ
1737 - канонізований за понтифікату папи Клементія ХІІ
1883 - Папа Лев ХІІІ проголосив його 1885 року покровителем усіх діл милосердя в Церкві.

Джерело - Дочки Милосердя, Вікіпедія