21 лютого Церква згадує святого Роберта Саутвелла, мученика

Від 1576 року навчався в Дуе та Парижі, де перебував під опікою єзуїта Томаса Дарбішира. Коли його відмовилися приймати до Товариства Ісусового, написав палке прохання настоятелям, у якому довів свою любов і орденське покликання. 1580 року розпочав дворічний новіціат у Турне. На подальше навчання виїхав до Рима, вивчав філософію й теологію, попри молодий вік, деякий час був ректором англійського коледжу в Римі. 1584 року отримав свячення.

Того самого року королева Англії Єлизавета І видала наказ, яким під карою смерті забороняла понад сорок днів перебувати на теренах королівства всім, хто за її правління став священиком або ченцем. Святий Роберт не забажав миритися з такою постановою й за власним бажанням 1586 року був посланий до Англії. Ховаючись під іншим іменем, підпільно провадив місіонерську діяльність. У домівках католиків служив Меси й уділяв таїнства, надавав необхідну душпастирську допомогу. Від 1589 року був духовним керівником Анн Говард, дружини арундельського графа – святого Філіпа Говарда.

Саме Філіпові, який був звинувачений у зраді королеви та заарештований, Роберт скерував «Лист утіхи». Окрім цього, письменна спадщина святого містить «Стисле правило доброго життя», «Тріумф над смертю», «Сльози Марії Магдалини», «Покірні благання до королеви Єлизавети» та вірші. Його твори, популярні серед народу, стали значним внеском у розвиток англійської літератури.

1594 року Роберта викрила владі донька одного з вірян. Святий пережив тортури та знущання, але нікого не видав. Його засудили за зраду до смерті через повішання.

Канонізований 1970 року.

Зображають святого в єзуїтському вбранні. Атрибути – хрест, мотузка на шиї, ангел, лавровий вінок.

Уклала Юлія Бойко