Святого апостола Филипа зустрічаємо на сторінках Нового Завіту. У синоптичних Євангеліях він згаданий лише в переліку дванадцятьох апостолів (Мт 10, 2-4; Мк 3, 16-19; Лк 6, 14-16) і завжди – п’ятим. Детальніші відомості містяться в Євангелії від Йоана.
Филип походив «з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового» (Йн 1, 44). Став учнем Христа одразу після покликання, передав далі досвід зустрічі з Месією та вмовив Натанаїла піти й побачити Його на власні очі (Йн 1, 43-48). Згодом Ісус випробував Филипа над Тиверіядським морем, запитуючи його, де можна взяти хліба, щоб нагодувати люд (Йн 6, 5-7).Покликаний одним із перших, Филип був свідком чудес Христа, Його діяльності й навчання. Святий не вагався брати на себе відповідальність, шукати розв’язання проблем і запитувати. Саме до Филипа звертаються греки, аби допоміг їм сконтактуватися з Ісусом (Йн 12, 20-22). Востаннє в Євангелії бачимо святого під час Тайної вечері, коли в розмові з Христом він висловлює прагнення побачити Отця. Ісус просить його й усіх зібраних вірити, що Отець і Син становлять одне (Йн 14, 8-10).
Як і решта апостолів, Филип був свідком воскресіння Господа й вознесіння Його на небо, разом із усіма очікував Святого Духа (Діян 1, 13). Про подальшу його діяльність традиція передає, що проповідував у Греції й помер мученицькою смертю за імператора Доміціана в Ієраполісі близько 80 року: його прив’язали до хреста у формі літери «Т» й побили камінням. Деякі джерела зазначають, що він мав доньок, але це тому, що апостола Филипа часто плутають із дияконом Филипом, одним із 70 учнів Христа.
Святого часто зображають у мить мученицької смерті, іноді – у супроводі ангела. Атрибути – хрест, пасторал, каміння, хліб і риба.
Покровитель столярів, капелюшників, кондитерів.