Підійшовши до балдахіна в базиліці святого Петра, можна помітити, що його колони, які нагадують стовпи Соломонового Храму, прикрашені лавровими листям і, як не дивно, бджолами. На них зображені також ящірки й вагітна жінка.
Джованні Лоренцо Берніні, якого вважають батьком барокової скульптури, було лише 25 років, коли Папа Урбан VIII доручив йому виконати вівтар базиліки святого Петра в Римі. Берніні на той час уже був майстерним скульптором, але не архітектором. Саме тому він вирішив попросити Франческо Борроміні, з яким конкурував усе життя, про допомогу в цьому надзвичайно важливому завданні.
З цієї унікальної співпраці народився неповторний мистецький витвір: балдахін святого Петра, тобто павільйонна конструкція заввишки 34 метри, яку вважають найбільшою бронзовою спорудою світу.
Бджоли на балдахіні святого Петра
Кручені колони балдахіна прикрашені лавровими листям і бджолами. Дрібних вирізьблених бджіл можна знайти тут усюди, як усередині, так і за межами базиліки. Вони – символ роду Барберіні, до якого належав Урбан VIII. На синьому тлі родового герба зображені три бджоли.

Герби Барберіні розміщені на зовнішніх стінах мармурових постаментах, які підтримують кожну колону, тож загалом їх тут вісім. На перший погляд вони можуть здатися ідентичними, але це не так. Ці герби приховують цікаву історію, яка зачарувала дослідників, письменників та (звісно) прибічників теорій змови.
Загадка гербу Барберіні з базиліки святого Петра
Кожен герб вгорі має голову жінки, а знизу – голову сатира. Уважно придивившись до них, можна помітити, як поступово змінюється вираз обличчя жінки, якщо йти від лівої передньої колони (від входу в базиліку). Ці зміни традиційно трактують як алегорії різних стадій вагітності й пологів. Ґустав-Жозеф Вітковскі писав у книжці «L'art profane à l'église» («Світське мистецтво у храмі»):
Сцена розпочинається на стіні лівого переднього постаменту; на обличчі жінки з'являється судома; на другому й наступних постаментах помітні дедалі сильніші конвульсії. Волосся розкуйовджується; погляд набуває шаленства; рот, спершу закритий, поступово відкривається, а потім пронизливо реалістично кричить. Нарешті настають пологи: живіт меншає, а голова матері зникає, щоб поступитися місцем янгольській голівці дитини з кучерявим волоссям, яка всміхається під незмінними папськими знаками.

Дехто вважає, що тут зображена племінниця Урбана VIII, вагітність якої була дуже складною. Щоб відсвяткувати народження здорової дитини, Папа замовив ці оздоби. Прихильники теорій змови переконані, що це серія масонських повідомлень (які можна знайти, наприклад, у текстах Дена Брауна). Найімовірніше, втім, що побожний католик Берніні хотів зобразити Матір-Церкву.
Ящірки на балдахіні святого Петра

Крім бджіл, на балдахіні також багато ящірок, цікавих істот, які скидають шкіру і відрощують хвости. Ці характеристики – це алегорії воскресіння. Одна ящірка, розташована на північно-західній колоні, начебто дивиться на сонце, символізуючи споглядання божественного.
Джерело: Aleteia
Храм святого Флоріана в Шаргороді на Вінниччині 1383 року литовський князь Вітовт подарував землю з прилеглими лісами, де нині розташований Шаргород, Василеві Карачевському, щоб той «вирубав ліс і на сирому корені заснував Княжу Луку». З 1497 року Княжу Луку стали називати Карачевою Пустинею – за іменем першого власника. 1585 року власник цих земель князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом із навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських войовничого Флоріана Шарого.
Напівзруйнована базиліка у Крайстчерчі, Нова Зеландія
Чорна перлина Румунії
В’єтнамська базиліка Пресвятої Богородиці
Подорожі Особливий храм у Теребовлі на Тернопільщині Історія католицького храму святих Петра і Павла в Теребовлі розпочалася 1924 року, коли з ініціативи отця Євстахія Яловіцького було закладено й освячено перший камінь під його будівництво. Автором проекту став відомий на той час інженер Адольф Шишко-Богуш – один із реставраторів Вавельського замку в Кракові, а бюджет становив майже півмільйона злотих.












