Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Хто такі ангели? (частина 3)
12:11 Неділя 0 141
8-09-2019, 12:11

Хто такі ангели? (частина 3)

Коли говоримо про ангелів, то що про них відомо? Є чимало розповідей про ангелів, мовляв, що кожен має ангела-охоронця, який несе відповідальність за свого підопічного; що ангели дуже красиві і наділені особливими здібностями та силою; що малі діти, які помирають, стають ангелами. Чи правда це? Чи ангели можуть обирати між добром і злом? Чи вони безсмертні і чи можуть відповідати на молитви, з якими люди до них звертаються? Як вони виглядають? Яка у них стать? Звідки у них імена? Взагалі, звідки в Біблії взялися ангели і що на це вчення Церкви? Чи це просто фольклор а насправді вони не існують, чи однак це дійсно реальні істоти?

Перші християнські письменники багато говорили про функції та імена ангелів. Особливо тут відзначився пізніший християнський богослов Псевдо-Діонісій Ареопагіт з V століття, який багато писав про небесну ієрархію, в тім теж про три ангельські тріади, які складають дев’ять ангельських чинів (чи «хорів»), по три чини на кожну тріаду, де на самому верху є «престоли» та «херувими», а на самому низу – «архангели» та «ангели». Крім того, Отці Церкви постійно підкреслювали, що ангели – це сотворіння, так як деякі гностицькі вчення пробували представити ангелів як «Божі сили», у значенні, що це «прояв самого Бога», натомість нібито насправді ніяких окремих сотворених невидимих істот не існує. Такі уявлення мали щось подібне у собі, як у греків були уявлення про «деміурга».

Августин (354-430), говорячи про сотворення ангелів, поєднав це з описом сотворення світла у Книзі Буття: «І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви» (Бут 1, 3-4). Тобто, ангели – це аналогічно як видиме сяйво, так само невидимо для нас сяють перед Богом. Крім того, Августин один з перших подав ідею, яку потім підтримали і коментували пізніші Отці Церкви, що ім’я «ангел» означає не його вид, але його функцію. А тому, немає одного такого виду: «ангели», як наприклад, «люди» чи «тварини», лише тих видів у невидимому світі дуже багато, і тих, з посеред яких Бог доручає якусь функцію, ми називаємо «ангелами».

Тома Аквінський (1225-1274), якого теж називають «Ангельським Вчителем» за його розвинене богослов’я про ангелів, говорив про ангелів у перспективі ступенів досконалості створіння: внизу є матеріальний світ, неживий, потім органічний, потім рослинний, тваринний, людський, а вище власне різні ангельські чини, і так ця ієрархія закінчується на самому Творці цього всього, на Бозі. Якщо у людини людська безсмертна душа становить «форму її тіла», то ангели – це «чисті форми», тобто безтілесні істоти, також безсмертні, які перевищують людей своїм розумом і своєю волею. По природі своїй, твердив Аквінат, ангели є «відділеними інтелектами», проте щодо функцій, то вони – «служебні духи», причому кожен ангел є єдиним у своєму виді, або іншими словами кожен ангел і становий весь свій вид. Інший ангел вже належить до іншого виду. Якщо Бог є «чистим Інтелектом», а людина має інтелект, який однак обмежений з одного боку її фізичністю, то ангели стоять десь вище людей у цьому плані, і набагато нижче Бога. Достеменно пізнати природу ангелів досить важко, хіба що порівнювати її аналогічно з людською і методом виключення (чим ангели не є), пробувати дійти до кращого зрозуміння цієї природи «чистих духів». У всякому разі, ангели служать Богу, і це служіння проявляється також у допомозі нам осягнути спасіння, приготоване нам Христом.

Якщо йдеться про те, якими є ці ангели, то Святе Письмо представляє їх як істоти свобідні, а отже ті, що мають моральний вибір, а з цього випливає, що підлягають теж суду (див. 1 Кор 6, 3; Юд 6). Вони відрізняються абсолютно від досконалого Бога між іншим тим, що в порівнянні з Ним, мають недоліки і вади (Йов 4, 18). Святе Письмо описує інколи бунти, які розпочали ангели проти Бога (див. Бут 6, 1-4; Пс 82; Іс 14, 12-15; Єз 28; 2 П 2, 4; Ап 12, 4-9). Хоча ангели – це розумні істоти, проте їх знання також обмежене, як і кожного створіння (див Мт 24, 36; 1 П 1, 12). Це істоти, які «не женяться і не виходять заміж» (Мт 22, 30), а отже і не мають статі. Хоча, початкові уявлення були власне антропоморфічні, і ангелам приписували стать (пор. Бут 6, 4; Зах 5, 9). Ангели споглядають Бога, чи як говорить Христос «бачать обличчя мого Отця небесного» (Мт 18, 10). Ангели теж братимуть участь в Останньому Суді, супроводжуючи друге пришестя Христа (Мт 25, 31).

Ангели являлися людям чи пророкам у видіннях найчастіше під видом людей, або теж звірів (херувими і серафими), деколи з крилами, як у грецької богині Ніке, часом це був юнак, часом дівчина, інколи доросла людина, інколи теж це була група ангелів, як у випадку Авраама, хоча там автор говорить, що це сам Бог явився Авраамові у виді трьох мужів (див. Бут 18, 1-16).

Коротко кажучи, належить пам’ятати, що назви ангелів, такі як «херувими», «серафими», «архангели», «сили», «начала», «власті», «господьства» і т. д. є умовними і символічними, це ми, люди, так називаємо чисті духи з огляду на наше бачення їхніх функцій. Ця умовність і символізм теж перейшла на сторінки Старого та Нового Завітів. Ангельська ієрархія також має символічний вимір, тим більше, що у Святому Писанні вона представлена по-різному. Наприклад, «князь ангелів» – це не якийсь херувим чи серафим, але архангел Михаїл. Зрештою, в Писанні він не названий «архангелом», лише «ангелом» (див. Ап 12, 7), подібно зрештою, як і Гавриїл (див. Лк 1, 11. 19. 26). Назва «архангел» надана їм пізніше, з огляду на величність місії, яку вони виконують.

Натомість, якщо йдеться про ієрархію у цілому світі, видимому і невидимому, то ангели – це сотворені Богом істоти, що стоять вище від людини (Пс 8, 6), проте повністю підпорядковані Богу. Не зважаючи на те, що у деяких єретицьких руках була часом думка, що Христос – це і один з ангелів, що втілився, Писання однак виразно говорить, що посланий Богом Месі, Син Божий – це не ангел (пор. Євр 1, 4-5. 13-14; 2, 5-9), бо ангелам не віддають поклоніння, яке належить Христу (пор. Євр 1, 6н; Фил 2, 9-11). Саме ангели сповідують Христа своїм Паном і Господом, і прославляють Його як Ангця, що є понад всіляким створінням, видимим і невидимим (див. Ап 5, 11-13).

У відношенні до людей, то люди отримують свого ангела-опікуна (див. Мт 18, 10; Дн 12, 15), і ці ангели радіють, коли навертаються люди до Бога (див. Лк 15, 10). Вони допомагають людям збагнути велич Божого діяння: коли народився Христос, ангели з’явилися пастухам, сповістили їм про цю подію, а також прославляли Бога (Лк 2, 9-14). Коли ж Христос воскрес, так само з’явилися ангели, щоб розвіяти сумніви Апостолів щодо воскресіння (Мт 28, 5-7). І потім, продовжують охороняти Церкву Христову, як на землі, так і у невидимому світі, ведучи боротьбу з ворогом Церкви, дияволом (див. Ап 12, 1-9). Навіть земна літургія, яку служить тут Церква, поєднується з літургією небесною, яку співають в небі ангели (див. Ап 4, 8-11). Це виражається у таких співах, як «Свят, Свят, Свят», «Ми херувимів», «Слава во вишніх Богу», «З нами сили небесні» тощо. Особливо на християнському Сході розвинулося це розуміння паралелі між небесною та земною літургіями.

О. Петро Балог ОР для РІСУ 


Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Катехетика 11:45 Вівторок 0 601 «Ніякого сексу до весілля» – хіба ж це не старомодно? Секс виконує подвійну мету шлюбу: зростання у взаємній любові чоловіка і дружини (єднання) та продовження життя (народження дітей). Церква також визнає, що «сексуальність є джерелом радості та задоволення» (ККЦ 2362).