Хто такі ангели?

Коли говоримо про ангелів, то що про них відомо? Є чимало розповідей про ангелів, мовляв, що кожен має ангела-охоронця, який несе відповідальність за свого підопічного; що ангели дуже красиві і наділені особливими здібностями та силою; що малі діти, які помирають, стають ангелами. Чи правда це? Чи ангели можуть обирати між добром і злом? Чи вони безсмертні і чи можуть відповідати на молитви, з якими люди до них звертаються? Як вони виглядають? Яка у них стать? Звідки у них імена? Взагалі, звідки в Біблії взялися ангели і що на це вчення Церкви? Чи це просто фольклор а насправді вони не існують, чи однак це дійсно реальні істоти?

Слово «ангел» походить з грецької, і означає «вісник». Гебрайською це поняття звучить «малак», і має більш-менш те саме значення, що і грецькою. Є це поняття теж в арабській мові, запозичене з гебрайської, натомість до гебрайської перейшло скоріше за все з угарітської. Воно часто зустрічається на сторінках Святого Письма, як Старого, так і Нового Завітів. У Посланні до Євреїв автор пише про ангелів, що «… всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння» (Єв 1, 14).

Вчення про ангелів у Святому Письмі розвивалося поступово. Перші уявлення біблійних натхнених авторів було під впливом як тодішньої культури Ізраїлю, так і сусідніх культур. Зрештою, щодо цього, то тут немає сумніву для дослідників, що як юдаїзм, так і християнство, так і пізніше іслам у своєму вченні про ангелів були під впливом Ассирії, Вавилону, Персії, а навіть греко-римської релігійної культури. Ці всі земні впливи не перешкоджають однак визнавати, що Святе Письмо щодо ангелів формувалося не лише під впливом земного елементу, але теж під натхненням Божим, натомість ті земні впливи використовувались натхненими авторами при написанні.

Первісно, невидимого Бога уявляли як потужного східного самодержця, який управляє всім космосом, тобто видимим і невидимим світом. Натомість його «придворні вельможі», які ніби допомагають Йому в управлінні – це власне ангели, яких Біблія по-різному називає: «сини Божі» (Пс 29, 1; 89, 7; Втор 32, 8), «зірки ранішні» (Йов 1, 6; 38, 7), «боги» (Пс 82), «небесне військо» (Не 9, 6; Ап 1, 20). Крім того, існує між цими істотами певна ієрархія і певні функції. Херувими (назва, що походить з месопотамської культури), знаходяться при престолі Бога, носять Його, охороняють вхід до Його володінь (пор. Бут 3, 24). Звідси потім взялося зображення херувимів, що прикривають своїми крилами ковчег завіту у храмі. Серафими («палаючі») оспівують Божу славу (Іс 6, 3), чи готують пророків для пророкування і писання про Бога (Іс 6, 7). Хоча, також інші ангели, не лише серафими, співпрацюють з пророками і допомагають їм зрозуміти зміст пророцтв (див. Єз 40-44; Зах 1, 8н). Ці небесні сили у певному сенсі становлять зв'язок між небом і землею, а тому інколи з’являються на землі від імені Бога у видимій постаті.

Тут належить додати, що інколи на сторінках Святого Письма з’являється також таємнича постать, названа «Ангел Господа» (Бут 16, 7; 22, 11; Вих 3, 2; Суд 2, 1). Ця постать мало чим відрізняється від самого Бога, не можна на неї «споглядати і не померти», люди можуть лише бачити відблиск сяйва Ангела Господа. Саме з таким Ангелом Господа пізніше будуть ототожнювати Христа, проте належить виразно відрізнити Його від решти ангелів, а також не долучати Його до ангельського сонму.

Кінець першої частини

Частина 2

О. Петро Балог ОР для РІСУ