Вікторія Разоаманаріво – перша блаженна Мадагаскару

Про це повідомляють Новини Ватикану.

Перша блаженна Мадагаскару Вікторія Разоаманаріво що відзначилась героїчним християнським життям, може бути прикладом, заохоченням, підтримкою для християн усього світу. Вона була жінкою, яка залишилась вірною зобов’язанням свого хрищення не в монастирі, але серед світського середовища, що не було сприятливим для християнського життя.

Від традиційних вірувань – до католицтва

Перша беатифікована малагасійка народилася в 1848 році в аристократичній сім'ї. Її дядько був чоловіком королеви Ранавалуни I, інші близькі родичі займали відповідальні пости в мадагаскарському уряді. Дівчинка була вихована в традиційних віруваннях та була придворною дамою королеви. Наступник королеви Радам ІІ проголосив свободу віровизнання і на Мадагаскар прибули місіонери – французькі отці-єзуїти. Разоа, а так її скорочено називали, стала однією з перших учениць католицької школи. Вона дуже швидко засвоїла катехизм і у віці 15-ти років була охрищена, отримавши хресне ім’я Вікторія. Через півроку вона разом з кількома десятками інших дівчат прийняла перше Святе Причастя.

24 роки щоденних страждань у шлюбі

Незабаром Вікторія вийшла заміж за сина головнокомандуючого військами, який став прем’єр-міністром. Здавалося, що існували всі передумови для щасливого життя, але на неї чекали великі страждання. Її чоловік виявився людиною жорстокою та неморальною, завдаючи Вікторії великих терпінь. Коли їй запропонували розірвати цей негідний шлюб, вона відмовилась, кажучи: «Християнський шлюб нерозривний. Він встановлений Богом і благословенний Церквою. Люди не мають над ним жодної влади». Її чоловік, хоч і примкнув до протестантів, залишився язичником і не змінив своєї поведінки протягом 24 років їхнього подружжя, аж до смерті. Однак, ніхто ніколи не чув, щоб Вікторія скаржилась на чоловіка, чи погано про нього говорила, а лише молилась за нього й просила інших про молитву. «Жодна інша жінка не страждала в шлюбі так, як вона», - говорили про неї. «Господь зазнав важких страждань, тим більше я повинна терпіти», – пояснювала Вікторія. Цими простими словами вона підсумувала всю аскетичну мудрість християнства, ввесь досвід святих, яких беззастережно наслідувала.

Коли її чоловік смертельно покалічився, Вікторія самовідданого його доглядала, даючи приклад християнського смирення й прощення. Своєю любов'ю вона навернула свого вмираючого чоловіка до християнства, який прийняв хрищення на ложі смерті. За звичаєм вдівство звільнило її від придворних обов’язків і вона змогла повністю присвятитись служінню Церкві.

Мати всіх католиків Мадагаскару

Вікторія відзначалась ревним християнським життям, усіма можливими способами допомагаючи місіонерам. Під час гонінь на християн у 1880-і роки, коли католицькі парафії залишилися без священиків, Вікторія Разоаманаріво заснувала «Католицький союз», що об’єднував найактивніших та найвідповідальніших вірних. Коли останні місіонери були змушені залишити Мадагаскар, доручили Вікторії нелегке завдання: бути ангелом-охоронцем католицької місії та підтримкою християн, як і Пресвята Богородиця, Яка залишилась на землі, щоб підтримувати апостолів та перших християн. Вікторія зі сльозами відповіла: «Отче, я зроблю все, що зможу!».

Влада не наважилась відкрито їй суперечити, адже вона належала до впливової аристократії, тому їй вдалось організувати щонедільні зустрічі вірних у храмах, як у столиці, так і в сільських місцевостях, де спільно молились, відправляли вечірню, проказували вервицю, повторювали катехизм, читали Святе Письмо. Вікторія завжди перебувала попереду, щоб першою прийняти на себе удар. Протягом років відсутності місіонерів, Вікторія була справжньою духовною матір’ю Церкви Мадагаскару, особливо в найважчі хвилини, коли життя католицьких громад перебувало під загрозою.

Коли місіонери змогли повернутись до країни, вона смиренно відійшла, далі даючи приклад своїм життям, сповеним милосердя. Саме її мудрість і енергія перешкодили розбратові між католиками, що, іноді,здавався часом неминучим через напруженості та невпевненості, через відсутність досвіду у відповідальних осіб, які були надто молодими й палкими. Саме її милосердя стосовно бідних, прокажених, ув'язнених, рабів оживляло життя громади і саме її щедрість уможливила її матеріальне виживання. Вона фінансувала періодичну реставрацію церковних будівель і виплачувала зарплату всім вчителям католицьких шкіл. Її авторитет і тверезість розуму не дозволили католикам потрапити в політичні пастки.

Перша беатифікована малагасійка

Після Вікторія померла 21 серпня 1894 року у віці 46-ти років. 30 квітня 1989 під час візиту на Мадагаскар святий Папа Йоан Павло ІІ проголосив її блаженною, 1961 року її мощі були перенесені з родинного гробівця до монастиря, а 1993 – до каплиці перед катедральним храмом, де в суботу 7 вересня 2019 року молився Папа Франциск.