Папа до єпископів Мадагаскару: Будьте сіячами миру та надії

Про це повідомляють Новини Ватикану.

У другій половині дня, в суботу 7 вересня 2019 року, перебуваючи з Апостольським візитом у Мадагаскарі, Папа Франциск відвідав катедральний собор Непорочного Зачаття в Антананаріву. На вході до собору Святішого Отця привітав Президент Єпископської Конференції Мадагаскару кардинал Дезіре Царагадзана та парох храму. Єпископат країни згуртовує ієрархів п’яти архидієцезій і сімнадцяти дієцезій. Після привітального слова кардинала Царагадзани, до єпископів з промовою звернувся Папа Франциск.

Сіяч ніколи не покидає свого поля

Він зазначив, що гасло Апостольської подорожі до Мадагаскару – «Сіяч миру та надії», – відображає місію Церкви. «Ми є насправді сіячами, – додав він, – і той, хто сіє, робить це з надією, розраховуючи на власні зусилля й працю, але знаючи, що існує безліч факторів, які спричиняються до того, аби зерно проросло, зростало, стало колоском і врешті зродило багатий врожай». Папа підкреслив, що втомлений сіяч ніколи не опускає рук, навіть якщо щось піде не так; він знає свою землю, «доторкається» до неї й «відчуває» її. Святіший Отець зауважив що, єпископи, подібно до Божественного Сіяча, покликані сіяти зерна віри й надії на своїй землі та розвивати «чуття», яке дозволяє краще її пізнавати.

Церква дбає про цілісний розвиток людини

Папа наголосив, що завдання євангелізації включає й вимагає сприяння цілісному розвиткові людини, тому душпастирі мають право висловлювати свою думку щодо різних сфер людського життя. «Вже більше не можна стверджувати, що релігія повинна обмежуватися приватною сферою та що вона існує тільки для того, аби приготовляти душі для неба», – додав він, підкресливши, що Бог бажає щастя Своїм дітям також і на цій землі, навіть тоді, коли ми покликані для вічного щастя, бо Він створив усе, «аби ми могли з цього радіти» (1 Тм 6,17), щоб усі могли з цього радіти.

Ознака зрілої співпраці між Церквою й державою

Вказуючи на стосунки між Церквою та державою, Вселенський Архиєрей зазначив, що вони повинні будуватися на зрілій і незалежній співпраці; Церква не повинна замовчувати проблем суспільства, а говорити про них, ніколи не втрачаючи «євангельської гостроти». Характерною рисою таких стосунків, за словами Папи, є солідарність душпастирів з вбогими та потребуючими. «Сьогодні, як і завжди, бідні є привілейованими адресатами Євангелія, – додав він. – Євангелізація, безкорисливо спрямована до них, є знаком Царства, яке Христос прийшов звіщати».

Старші брати й батьки для священиків

Ще один важливий аспект єпископського служіння, за словами Папи полягає в тому, аби дбати про священиків: духовне батьківство повинно виявлятися не тільки в тому, щоб гостинно приймати тих, хто стукає в двері, але й з власної ініціативи відвідувати тих, хто переживає важкі часи. Цитуючи Декрет Другого Ватиканського Собору «Christus Dominus», Святіший Отець наголосив, що єпископи повинні «ставитися до священиків як до дітей і друзів, і тому повинні бути готовими вислухати їх, ставитися до них з довірою й доброзичливістю, сприяючи душпастирській діяльності в усій дієцезії».

Формування духовенства й мирян

Наступник Святого Петра звернув увагу також на те, що єпископи, як добрі сіячі, повинні вміти чекати. Особливо, коли мова йде про душпастирство покликання до священства й богопосвяченого життя, єпископи повинні бути здатними розпізнавати і супроводжувати покликання. В дусі Апостольського напоумлення «Gaudete et exsultate» Папа також підкреслив, що першим і основним покликанням кожного є покликання до святості.

Даючи високу оцінку зусиллям місцевих єпископів, спрямованим на формування духовенства, він закликав їх приділяти достатню увагу також і формації мирян, що покликані «брати участь у риболовлі», та, ризикуючи, «закидати свої сіті» через апостолят у Церкві й у світі. «З усім своїм розмахом, проблемами та змінами, – додав Папа, звертаючись до єпископів, – світ є особливою нивою апостоляту, де вони покликані трудитись з великодушністю й відповідальністю, несучи закваску Євангелія».

Відкривати серця і долати страх

Для того, аби бути здатними відповісти на всі ці виклики «на Божій ниві», Вселеленський Архиєрей закликав єпископів Мадагаскару відкривати свої серця й долати страх, уникаючи спокуси ізолюватися.

На завершення він наголосив, що катедральний собор, в якому відбувалася зустріч з єпископами, захищають дві жінки: блаженна Вікторія Разоаманаріво, мощі якої спочивають в каплиці поруч з катедральним собором та яка зуміла захищати віру в складні часи, та, перш усього, Пречиста Діва Марія, яка простягає Свої обійми до всіх. «Просімо їх завжди розширювати наші серця, – наголосив він, – навчати нас співчуття, яке випливає з материнського лона та яке жінка й Бог відчувають перед забутими землі, та допомагати нам сіяти мир і надію».

Наприкінці зустрічі з єпископами Вселенський Архиєрей привітався з провідниками інших конфесій.