Навіщо обирати целібат, якщо люди створені для шлюбу?

Від початку існування Церкви були чоловіки і жінки, які вирішували залишатися неодруженими з любові до Христа. Навіть якщо людині дано в посідання всю землю, дехто обирає жити у відносній бідності. Хоча людина створена вільною і може робити власний вибір, дехто обирає підкорятися комусь іншому. І попри велику кількість гарних чоловіків і жінок, що могли б одружитися, дехто з них обіцяє жити без статевих стосунків. Вони обирають собі безшлюбне життя.

Ісус

Чому? Тому що, як і перші учні, вони почули слова Ісуса, звернені до них: «Ідіть за Мною» (Мк 1, 17). Їхні стосунки з Ісусом сильніші за взаємини з будь-ким іншим. Вони бажають своїми серцем, душею й тілом належати виключно Йому. Ісус обіцяв хороше майбутнє тим, хто покине все заради Нього – навіть можливого чоловіка або жінку, – та піде за Ним: «Запевняю вас, що немає нікого, хто, залишивши дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Божого Царства, не одержав би значно більше тепер, а в прийдешньому віці – вічне життя!» (Лк 18, 29-30).

Целібат

Священики, брати, сестри та інші люди, які відчули в собі покликання від Бога якомога ближче наслідувати приклад Ісуса Христа, складають обіт безшлюбності (інша назва – обіт чистоти). Це означає, що вони ніколи не візьмуть шлюб та житимуть до кінця свого життя без статевих стосунків.

Бог сказав: «Не добре чоловікові бути самому» (Бут 2, 18). І в безшлюбності, присвяченій Богу, чоловік або жінка не самотні, а надзвичайно близькі до Нього. Існує багато прикладів священиків, братів, сестер та інших людей, які абсолютно щасливі у своєму покликанні та живуть життям, сповненим друзів, родичів і людей, яким служать. Саме тому, що вони не перебувають у шлюбі та не мають піклуватися про свою родину, вони вільні служити всюди, куди Бог кличе їх проголошувати Євангеліє.

Покликання

Безшлюбність – це чудове покликання, що у своїй суті відповідає тому, як ми були створені Богом. Воно робить чоловіка і жінку вільними наслідувати Ісуса ближче, ніж вони могли би в іншому випадку. Звісно, як і одружені люди, ті, хто обирає целібат, відчувають труднощі у здійсненні свого покликання. Але це не причина, щоби й не починати! Християни завжди можуть розраховувати на допомогу Божої благодаті. Слід сподіватися, що вони також можуть розраховувати на підтримку своїх братів та сестер у Христі. Жоден християн, чи то у шлюбі, чи то в целібаті, не зможе досягти успіху без цього.

Можливо, Бог кличе тебе присвятити все своє життя Йому в целібаті? А може, Він кличе тебе до життя у шлюбі? Обидва ці покликання – благородні, але тільки одне з них пасує тобі найкраще. Шукай його, якщо ти ще не знайшов. Запитай у самого Бога та розкажи про свої стосунки з Ним хорошому священикові, або сестрі, або брату. А передусім, як сказав Ісус, «Не бійся». Ісус обіцяв нам допомогти жити згідно з цим покликанням, коли сказав: «І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28, 20).

Неодружені, як на Небесах?

У шлюбі чоловік і жінка обіцяють себе одне одному аж до самої смерті. Ісус сказав, що на Небесах ніхто не одружується і не виходить заміж; усі «як ангели» (Мк 12, 25), тобто не мають сексу та його жадання. Людина, що провадить святе, безшлюбне життя на землі, має передсмак Небес, де Бог цілком виконає всі наші бажання. Тому це покликання до целібату «задля Царства Небесного» (Мт 19, 12) є дуже важливим свідченням для Церкви.

О. Мішель Ремері, Твіти з Богом