27 лютого Церква згадує святого Гавриїла від Матері Божої Страждальної, покровителя семінаристів і студентів

Хлопчик наповнював дім родини Поссенті жвавістю й веселощами і був улюбленою дитиною. У 13 років розпочав навчання в єзуїтському коледжі, де належав до найкращих учнів: він прагнув навчатися й мав до цього здібності, а ще вмів приносити радість ближнім. Франциск писав вірші, зокрема латиною, стежив за модою, полюбляв театр, танці, перегони, гру в карти й був одним із найкращих стрільців місцевості. Розкішне життя не заважало духовному, бо вдома на юнака завжди чекала спільна молитва, а сам він беріг чистоту й міг під модним вбранням носити волосяницю та слізно молитися, сховавшись від сторонніх поглядів.

Хвороба, від якої Франциск був зцілений, смерть старшої сестри, а насамперед Діва Марія Страждальна підштовхнули юнака переосмислити життя й відповісти на голос покликання. Подолавши опір батька, 1856 року хлопець вступив в орден пасіоністів у Мачераті, узявши ім’я Гавриїл від Матері Божої Страждальної. Вивчав філософію й теологію. 1860 році героїчно врятував місто від розбою офіцерів Джузеппе Гарібальді: у двох спромігся відібрати пістолети, а інших змусив відступити, коли показав свої вміння, вбивши маленьку ящірку в русі з першого пострілу.

1861 року отримав дияконські свячення й готувався до пресвітерських. Життя в монастирі було сповнене звичайних речей, які святий Гавриїл чинив із радістю й від усього серця. Для вшанування Серця Ісуса і Марії складав різні жертви. Радів життю, навіть коли став перед обличчям смерті. Помер від туберкульозу, не дочекавшись свячень.

Гавриїла називають «святим усмішки». Канонізований 1920 року.

Зображають святого як юнака в пасіоністському вбранні. Атрибути – лілія, хрест, зображення Діви Марії Скорботної.

Покровитель молоді, семінаристів, священиків, студентів.

Уклала Юлія Бойко