Історія ікони Матері Божої Бердичівської (7 частина)

ПЕРША ЧАСТИНА

ДРУГА ЧАСТИНА

ТРЕТЯ ЧАСТИНА

ЧЕТВЕРТА ЧАСТИНА

П'ЯТА ЧАСТИНА

ШОСТА ЧАСТИНА

«Історія ікони бере свій початок від козацьких часів, коли образ явився козаку Тишку. Це сталося у славному місті Бердичеві Житомирської області, яке відоме з 1546 р. Для цього образу козак згодом збудував храм і назвав його іменем архангела Михаїла. Поляки, намагаючись викрасти ікону, підпалили храм. Проте чудотворне зображення Божої Матері вдалося врятувати, його було перенесено до монастиря Боcих Кармелітів, який і досі існує в місті. На сьогодні це – велична ікона Божої Матері в позолоті з коштовним камінням, прикрашена золотим вінцем і короною з діамантами, подарованими Папою Пієм IX».
 
Так описують свою версію історії ікони МБ Бердичівської православні.

Але неможливий той факт, щоб ікону відібрали у православних, бо, по-перше, в давньоруському та російському іконописі відсутній такий тип ікони Божої Матері. Вона привезена з Рима, а за декілька століть в дещо зміненому вигляді з’явилася в православній церкві.
Версія, про яку йтиметься нижче, запозичена з графіки Теодора Раковецького.

По-друге, ікона подарована Янушем Тишкевичем для кармелітського костелу у 1642 р., датується XVI-XVII ст., і створена вона на основі образу Матері Божої Сніжної з храму Санта-Марія-Маджоре у Римі (з якого можна було робити копії зі згоди Папи Пія V лише від 1568 р.). Тому вона не може походити з І половини XVI ст., а тим паче ще раніше.  


По-третє, після зникнення ікони в 1941 р. образ Божої Матері, написаний у 1991 р., має корони, котрі благословив Папа Йоан Павло II (а не Пій IX!!!) у 1997 р., і коронована 19 липня 1998 р. єпископом Яном Пурвінським.

Розширена версія МБ Бердичівської, що зֹ’являється у православній іконографії, була поширена у XVIII ст. на основі гравюри Теодора Раковецького, діяльність якого пов’язана з кармелітами і друкарнею «Фортеця Пресвятої Діви Марії» у Бердичеві). Саме цю копію готували до коронації у 1756 р. Матір Божа з Дитятком на півмісяці сидять на вежі, прикрашеній хоругвами (два бойових знамена з Білим орлом та Литовською Погонею) та різними військовими атрибутами алебардами, мечами, щитами, бубнами та гарматами. У нижній частині цієї квазі-фортеці, на розписаному цоколі якого  намальована ціла композиція, гравер наніс зображення костельно-монастирського комплексу з висоти пташиного польоту. Його обрамляє картуш у стилі рококо.  


Копії ікони, що знаходяться у музеях та православних церквах Росії (Санкт-Петербург, Ісаково, Москва), України (Житомир, с. Гадзинка) та Білорусі (Острогляди, Субати) з часом втратили польські та католицькі символи: білий орел на хоругві став чорним двоголовим, Матір Божа з Дитятком вже не сидить на півмісяці, кармелітський костельно-монастирський комплекс набув образу православної церкви. В першому варіанті напис на іконі переказує розмову монаха Досифея з Богородицею під час об’явлення. Запитання святого: «Пані, що маю робити, аби звільнитись від муки?» – та відповідь Божої Матері: «Дотримуйся посту, не їж м’яса, часто молись, і спасешся від муки». Натомість в інших варіантах із часом з’являються св. Олександр Невський (ліворуч) і св. Юрій (праворуч), а біля основи вежі-фортеці цитата з Біблії (Пісня пісень 4,4), що стосується, ймовірно, прикраси на шиї Марії: «Твоя шия, як вежа Давида, збудована; тисячу щитів на ній повішено, всю зброю мужніх».  


Із останньою версією пов’язана ікона МБ Бердичівської, написана Мирославом Ясельським у 2012 р. Вона знаходиться у церкві св. Миколая у Бердичеві. Проте існують сучасні версії, схожі на давній (до 1941 р.) зразок або на теперішній образ, що знаходиться у бердичівському монастирі кармелітів (наприклад, копія Наталії Козловської). 

Отець Павло Ферко OCD