16 вересня – обов'язковий спомин святих Корнелія, Папи і Кипріяна, єпископа, мучеників

Під час гоніння при імператорі Деції (250 р.) мученицькою смертю загинув Фабіан, а Церква Христова довгий час залишалась без Папи. Функції управління тимчасово виконував священик Новаціан. У 251 р. Корнелій був обраний на Апостольський престол. Певний час мусив боротися за владу з Новаціаном, який вважав себе правомірним наступником та намагався схилити на свій бік єпископів помісних церков. Задля вирішення цього питання Корнелій скликав синод, який відлучив Новаціана від Церкви та утвердив рішення щодо апостасів (ті, хто під час переслідувань зреклися віри).

Корнелій заохочував відступників спокутувати гріхи та повертатися в лоно Церкви, з чим Новаціан не погоджувався. Хоча в Церкві виник поділ, святий Папа піклувався про єдність та милосердя серед своєї пастви.

Корнелій перший почав писати листи латиною, в одному з них вперше перелічив усі ступені духовенства. Під час гонінь у 253 р. Корнелія було відправлено на заслання, де він помер через погані умови існувавання. За іншою думкою, він загинув від переслідувачів. Святий Кипріян, його товариш і однодумець, зазначає, що Корнелій помер мученицькою смертю.

Зображується в папському вбранні, інколи з тіарою на голові. Атрибути – корона в руках, меч, пальмова гілка, ріг, тіара.

Покровитель хворих на грип.


Фасцій Цецилій Кипріан (бл. 210-258) народився в Карфагені (нині неподалік Тунісу, Африка), в язичницькій родині римського сенатора. Отримав добру освіту, був адвокатом і оратором. До свого навернення вів світське життя, притаманне молодій людині, повне розваг і безтурботності. У віці 35 років навернувся та прийняв хрещення. Як згадує  сам святий, він побоювався, що старі звички і гріхи стануть на заваді його християнському життю. Але, зміцнений Святим Духом, Кипріян швидко рухався дорогою святості. Невдовзі прийняв рукоположення, а в 248 р. був висвячений на єпископа Карфагену. Такі події викликали заздрощі братів у вірі, але святий усіма силами уникав прийняття такої великої гідності. Кипріян як пастир піклувався про добре формування християнського життя серед вірних, у його листах можна зустріти правдивий євангельський дух не через пусті розважання, а завдяки практичному впровадженню Божого Слова в життя. В листах виражав лагідність духу та смиренність у поєднанні з вірним розумінням вчення Церкви.

За часів єпископства Кипріяна двічі переслідували: при Деції Траяні (250) та при Валеріані (257-258). При першому Кипріянові вдалося сховатись, а під час другого прийняв вінець мучеництва. Важкі часи для християн були не лише у зовнішніх випробуваннях – перед загрозою смерті багато з вірян мусили зректися Христа, але опісля бажали повернутися в лоно Церкви. Святий пастир підтримав рішення Папи Корнелія про те, що відступники можуть повернутися, відбувши попередньо покуту (в цьому контексті сказав, що «поза Церквою немає спасіння»).

Кипріян підтримав Корнелія як законного наступника апостола Петра, в їхньому листуванні простежується єдність духу та думок.

Залишив після себе твори: Про єдність Церкви, Про відступників, Про молитву «Отче наш», Про смертність, До Доната, листи та інші.

Зображується в єпископських шатах. Атрибути – євангеліє, пасторал, паллій, пальмова гілка, меч.

Заступник при небезпеці зарази або чуми.

Уклала Юлія Бойко