15 вересня – обов’язковий спомин Пресвятої Діви Марії Страждальної

Через своє Воплочення Божий Син прийняв вигляд слуги, був у подобі людини та понизив себе аж до смерті на хресті (пор. Флп 2, 7-8). Цю подію Церква згадує на кожній Святій Месі, а особливо в Страсний тиждень і меншою мірою – на свято Воздвиження Всечесного Хреста.

Як у земному житті Ісусу завжди товаришувала Його Мати, так і в літургійних споминах християни невпинно вдивляються в Її приклад життя і віри. Тому Римська Церква мала спомин Пресвятої Діви Марії Страждальної в п’ятницю перед Вербною неділею та спомин Семи страждань Марії після свята Воздвиження (усталене на початку ХХ ст.). Реформа літургійного календаря залишила останній спомин, який поєднує в собі всі етапи життя Марії, позначені стражданням. До Семи страждань належали пророцтво Симеона (Лк 2, 34-35), втеча до Єгипту (Мт 2, 13-14), пошук Ісуса в Єрусалимі (Лк 2, 43-45), зустріч з Ісусом під час Хресної дороги та розіп’яття і смерть Його на хресті, зняття Тіла Христа і покладення Його до гробу. В усіх цих подіях Марія проявляє досконалу віру. Завдяки їй Вона поєднана з Христом у Його приниженні, бере участь у відкупительній смерті Сина та з покорою дозволяє, аби Її душу прошив меч болю (пор. Redemptoris Mater, 18). Стражденна Мати під хрестом отримує кожну людину, як своє дитя. Христова Церква завжди віднаходила в Марії турботливу Матір, якій не байдужа доля Її дітей. Марія, стоячи під хрестом, довірливо віддала свого Сина у руки Отця. Страждаючи, вона удостоїлась звання Цариці мучеників.

Найвідоміший образ Матері Божої Страждальної – «П’єта» Мікеланджело. Часто можна зустріти зображення Марії із сімома стрілами в серці або під хрестом.

Уклала Юлія Бойко

Зображення: Wikimedia