Історія ікони Матері Божої Бердичівської (2 частина)

ПЕРША ЧАСТИНА

Сон

У 1627 році Януш Тишкевич з Логойська, воєвода і генерал київських земель, житомирський і снятинський староста, у сутичці з татарами був захоплений у полон. Закутий у кайдани, склав присягу: „Зробити якийсь добрий вчинок на честь Бога і Діви Марії, якщо він отримає свободу”. Під час роздумів він засинає і бачить невідомих йому монахів, які моляться до Бога і Пречистої Матері про його звільнення. Прокинувшись і роздумуючи над видінням, вирішує збудувати для побачених уві сні монахів монастир і храм. Не без божественного втручання отримавши свободу, наполегливо намагаючись виконати присягу, знову бачить видіння під час сну. "Снилося йому, що він знаходиться в каплиці, де була похована його мати, і над вівтарем бачить постать своєї матері, яка говорить до нього: «Сину Януше, ти маєш збудувати неприступну віками фортецю". Прокинувшись, він відчув у собі непереборне бажання заснувати і побудувати монастир у Бердичеві для побачених уві сні ченців. Він упізнав їх, коли був у Любліні та брав участь у великому відпусті св. Скапулярія з нагоди урочистості Матері Божої з гори Кармель (16.07.1630 р). Розповівши про свої бачення під час сну, він отримав прихильність монастирської влади і в тому ж році переписав кармелітам свій замок у Бердичеві, а потім приступив до будівництва храму.


Образ

Образ Божої Матері – з часом названий Бердичівською – з незапам'ятних часів був власністю родини Тишкевичів. Оточений великою пошаною, висів у замковій каплиці до 1642 року, коли з нагоди освячення збудованого для кармелітів храму (22.07.1642 р.) був розміщений на центральному вівтарі. Образ, намальований невідомим художником у XVI ст., належить до одного з різновидів іконографії типу Hodegetrii (з гр. Провідниця) і є точною копією образу Матері Божої Сніжної (також відомий як Salus Populi Romani – див. попередню статтю, част. 1) з базиліки Санта-Марія-Маджоре в Римі. Образ написаний олійними фарбами на полотні, прикріпленому до кипарисної дошки з розмірами:  довжиною один лікоть і 22 дюйми, шириною в один лікоть і 6 дюймів (тобто близько 120x75 см – наближений за розміром до оригіналу).

Фігура Божої Матері представлена фронтально, на ¾ постаті, з Дитятком Ісусом на лівому передпліччі, сповнена гідності, чарівності і доброти. Обличчя Марії гарно змодельоване, злегка видовжене, витягнутий ніс – тонкий, кидає тінь на ліву щоку; вуста маленькі, напівзакриті, припідняті кутики уст надають рожевим щічкам предивної чарівності. Очі великі, оливкові, сильно підкреслені видовженими бровами, широко відкриті, сповнені турботою і любов’ю, спрямовані на глядача. Вони охоплюють поглядом всіх людей, які вдивляються в обличчя Мадонни.


Марія одягнена в червону сукню, м'яко зібрану в складки на шиї, із звуженим правим рукавом, що символізує любов; під шиєю видніється білий трикутник туніки. Голову, плечі і цілу постать прикриває плащ – maforion –  інтенсивного темно-синього кольору, підшитий зеленою підкладкою, символом віри. Maforion м'яко, вишукано спадає складками навколо обличчя із золотим грецьким хрестом на чолі і семикутною зіркою на правому плечі, по краю підшитий золотим кантом, бо є символом відблиску трансцендентності. Дитятко Ісус на лівій руці Богородиці, повернутий в її бік, з круглою голівкою правильної форми, з кучерявим каштановим волоссям, що спадає на шию. Обличчя Ісуса делікатне, дитяче, з високим чолом, з темно-карими очима, які вдивляються вдалечінь. Одягнений у туніку (хітон) світло-рожевого кольору, що символізує мудрість Божу, і пурпуровий плащ (himation),  перекинутий на праву руку – символ королівської влади. У лівій руці Він тримає книгу Нового Закону, закриту на металеві застібки, а права рука піднімається на знак благословення. Марія натомість правою рукою підтримує Дитину таким чином, що її обидві руки схрещені; пальцями лівої руки тримає білу хустинку, а кармелітський Скапулярій висить на середньому і малому пальці правої руки. Голову Марії і Дитятка оточують золоті ореоли – символ святості і вічного щастя. Фон зображення в нижній частині темний, а зверху поступово роз’яснюється, з контурами ангельських голівок, які проглядаються із-за хмар (згідно з Броніславом Яросінським OCD, MБ Бердичівська - короткий опис ікони, в "Голос Кармелю", № 8 (1928), ст. 231-233).


Далі буде

Отець Павло Ферко OCD