Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Чудотворна ікона Матері Божої Казимирецької
14:26 Неділя 0 220
5-04-2020, 14:26

Чудотворна ікона Матері Божої Казимирецької

Містечко Казимирка, нинішнє село Кузьмівка, – тепер одне зі звичайних населених пунктів Волинського Полісся, але колись про нього було чутно далеко за межами Волині. Насамперед через чудеса, які відбувалися перед іконою Матері Божої Казимирецької.
Містечко Казимирів заснував у 1629 р. канцлер Великого князівства литовського, князь Альбрехт-Станіслав Радзивілл, третій олицький ординат. Він же й фундував дерев’яний костел на честь Святого Казимира. Але йому судилося недовге життя – у 1665 р. містечко майже дощенту знищили козаки із татарами, тоді згорів і костел. Згодом поселення відбудували, але відтепер це було вже село з назвою Казимирка.

Замість спаленого костелу ксьондз Баховський у 1670 р. збудував нову, вже кам’яну, каплицю. Тадеуш-Єжи Стецький у спогадах «З бору і степу» написав: «Прагнучи цю каплицю прикрасити, ксьондз Баховський замовив маляру з Луцька Антонію Самоловичу, парафіянину церкви луцьких отців Василіян, зняти копію з ікони Матері Божої, яка містилася в скарбці князівському в Олиці, що була привезена, як волить передання, Радзивіллом Сиріткою із Палестини». Збереглася ще легенда, що копія була настільки майстерною, що художник повернув у Олику вже не оригінал, а копію, тобто справжня ікона залишилася в Казимирці. Щоправда, як підтвердити, так і спростувати цю легенду неможливо.


Ікона Матері Божої майже з моменту своєї появи в місцевому храмі стала славитися чудесами. Їх вносили у хроніку казимирецької парафії: записували тільки підтверджені зцілення та милості, засвідчені, як й це повинно відбуватися, священниками й вірогідними очевидцями. Ця хроніка лягла в основу дослідження історії казимирецької ікони, яку опублікував у своїй фундаментальній чотиритомній праці, присвяченій чудотворним іконам Матері Божої в Польщі, отець Алоїз Фрідріх, єзуїт. Зокрема, він писав: «До року 1792 записано в цій книзі 45 відомих і явних милостей, таких, як повернення зору, слуху, звільнення від хвороби Святого Валентина (епілепсія, – прим. авт.), паралічу та інше. «Року 1775 дня 13 липня – як читаємо в цій книзі – будучи в казимирецькому костелі, йогомость Ігнацій Клішевський, чесник, прохаючи, аби відкрито було ікону Пресв[ятої] Марії Д[іви], визнав це докладно, як із милості й особливої протекції цієї ж Діви Пресв[ятої], хворіючи на ноги вже років три або більше і на милицях ходячи, коли ж склав пожертву на це місце і віддався під протекцію Пресв[ятої] Марії Д[іви], в костелі казимирецькім великими милостями відомої, до повного повернувся здоров’я, і на знак цього обидві милиці в костелі залишив, а це чудо, аби було записане, упрошував».

У тій же хроніці зафіксовані й основні віхи в житті парафії. Так, у 1770 р. тодішній парох Казимирки отець Ян Белецький перебудував костел у стилі ампір, значно його розширивши. Тоді ж спорудили чималий вівтар, а ікону в 1778 р. оздобили срібною шатою й золоченими коронами, виготовленими майстрами з Гданська.

Після того, як у кінці XVIII ст. Польща зникла з карти Європи, парафіяльну хроніку занедбали. Див ніхто вже не записував, та й сама парафія почала поступово занепадати. Проте віряни продовжували приходити до Пресвятої Діви Марії Казимирецької і просити благ для себе і своїх рідних. Особливо чисельними були паломництва на богородичні урочистості 15 серпня (Успіння Пресвятої Діви Марії) і 8 вересня (Різдво Пресвятої Діви Марії). У ці дні до невеликого костелу з’їжджалися з різних кінців Волині, Полісся і навіть Поділля до 15 тис. прочан.

Ікона вважалася не тільки помічницею у хворобах, але й покровителькою у шлюбі – її називали також Swacką (Сватівською), бо багато хто з околичної шляхти приїжджав взяти шлюб саме в Казимирці. У першій половині ХІХ ст. тут навіть збудували «хоч і дерев’яний, але двоповерховий» заїжджий дім, де були бальна зала та кімнати, в яких мали можливість переночувати всі учасники весільної кавалькади. Дім згорів у 1870-х рр.

Стан костелу на початку ХХ ст. отець Алоїз описував так: «Старовинне це зображення Марії вміщене у великому вівтарі, крім низок перлин і коралів його оздоблюють багата нашийна прикраса, яка складається із гем, оправлених у золото, і понад 150 золотих і срібних вотумів. Велика срібна лампада, яка висить перед вівтарем, і срібний казанок для свяченої води виготовлені були, мабуть, із вотивних табличок, пожертвуваних раніше».

Після лихоліття Першої світової та польсько-більшовицької воєн костел занепав, але коли ординарієм Луцької дієцезії в 1925 р. призначили єпископа Адольфа-Пьотра Шельонжека, на Волині розпочалося відродження релігійного життя. Костел у Казимирці відремонтували, а в 1929 р. католики відсвяткували 300-річчя парафії, із цієї нагоди видали пам’ятну іконку.

До парафії в 1938 р. належали 3940 парафіян. Щоправда, в самій Казимирці католиків була всього жменька, така кількість набралася завдяки жителям навколишніх сіл. У 1943 р., під час Волинської різні, парафія знелюдніла. Відомо, що віряни встигли лише заховати костельні дзвони, але куди – невідомо. Зникла в ці роки й ікона. Може, її теж тоді заховали разом із дзвонами?


Зберігся лист луцького єпископа Адольфа-Пьотра Шельонжека до Адама Стефана Сапєги, краківського архієпископа, датований 23 травня 1943 р.: «Польське населення цілими селами втікає до міст або більших скупчень, шукаючи безпеки […]. Міста і містечка переповнені польським населенням. Численні парафії повністю знелюднілі. Костели стоять пусткою або зруйновані. В Казимирці, де вшановувалася ікона Матері Божої, яку вважають чудотворною, костел спалили, а ікону забрали селяни під керівництвом попа».
Зараз на місці старовинного костелу – пустир, на якому стараннями колишніх парафіян встановлено пам’ятний хрест. Помолитися до нього католики з’їжджаються всього раз або два на рік.

Але історія ікони Матері Божої Казимирецької на цьому не закінчилася. З ініціативи працівників Фундації культурної спадщини, яка займається реставрацією колегіати в Олиці, гданський художник Томаш Кухарський зробив реконструкцію ікони. У 2016 р., під час Всесвітніх днів молоді, її посвятив Папа Франциск. Цю ікону фундація подарувала Луцькій дієцезії.



Додому, в Кузьмівку, ікона повернулася в липні 2019 р. Тоді перед нею прочитали молитву до Пресвятої Богородиці Марії в чудотворній Казимирецькій іконі, яка востаннє звучала тут майже 80 років тому. Не можемо не похвалитися, що до відновлення цієї молитви та перекладу її українською причетна і редакція «Волинського монітора».


Молитва до Пресвятої Богородиці Марії в чудотворній Казимирецькій іконі
О наймилосердніша Пані і Володарко наша, поглянь милостивим оком на Твій вірний люд, який зі сльозами та невимовним зітханням горнеться до підніжків Твого вівтаря і молить Тебе вислухати та зглянутись – о Маріє, почуй і вислухай!
Передусім благаємо Тебе: візьми під свою опіку наш рідний край, Волинь, та всю нашу Батьківщину. Благоволи її зберегти у незалежності, спокої, благополуччі та силі, вбережи від мору, голоду, вогню і війни. А її дітям, підданим Твоїм, випроси у свого Сина згоду і єдність, збайдужілим – ревність, засмученим – розраду, заблукалим і грішникам – навернення, хворим – зцілення.
Вчини своїм могутнім заступництвом, щоб ми, об’єднані узами братерської любові, ще за життя тут, на землі, Синові Твоєму Ісусу Христу і Тобі, Маріє, завжди вірно служили, а після смерті, як слуги добрі та піддані Твої, навіки оточували Твій трон у небесах.
Душам же померлих випроси у Сина Твого вічне спочивання у місці слави і віковічного блаженства.
Просимо Тебе про це, возносячи серця, руки і очі, зрошені сльозами, і схиляючи низько голови перед Твоєю величчю, о Володарко, о Мати, о Покровителько, о Захиснице наша! Амінь.

Переклад українською Анатолія Оліха

Зараз відбувається перегринація ікони Матері Божої Казимирецької парафіями Волинської дієцезії. Після її завершення ікону помістять в Олицькій колегіаті, яку 8 квітня 2016 року луцький єпископ Віталій Скомаровський оголосив санктуарієм.

Текст і фото: Анатолій ОЛІХ

Джерело: Волинський монітор

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Історія Церкви в Україні 18:23 Субота 0 208 Нові проблеми старих храмів Увечері 25 березня 2020 року в середовищі пам’яткоохоронців і поціновувачів української спадщини поширилася звістка, яка на добу затьмарила сумні коронавірусні хроніки: збудований у стилі ар-деко храм у селі Черниця Миколаївського району Львівщини розібрали на цеглу.