Чудотворна ікона Матері Божої Казимирецької

Містечко Казимирів заснував у 1629 р. канцлер Великого князівства литовського, князь Альбрехт-Станіслав Радзивілл, третій олицький ординат. Він же й фундував дерев’яний костел на честь Святого Казимира. Але йому судилося недовге життя – у 1665 р. містечко майже дощенту знищили козаки із татарами, тоді згорів і костел. Згодом поселення відбудували, але відтепер це було вже село з назвою Казимирка.

Замість спаленого костелу ксьондз Баховський у 1670 р. збудував нову, вже кам’яну, каплицю. Тадеуш-Єжи Стецький у спогадах «З бору і степу» написав: «Прагнучи цю каплицю прикрасити, ксьондз Баховський замовив маляру з Луцька Антонію Самоловичу, парафіянину церкви луцьких отців Василіян, зняти копію з ікони Матері Божої, яка містилася в скарбці князівському в Олиці, що була привезена, як волить передання, Радзивіллом Сиріткою із Палестини». Збереглася ще легенда, що копія була настільки майстерною, що художник повернув у Олику вже не оригінал, а копію, тобто справжня ікона залишилася в Казимирці. Щоправда, як підтвердити, так і спростувати цю легенду неможливо.


Ікона Матері Божої майже з моменту своєї появи в місцевому храмі стала славитися чудесами. Їх вносили у хроніку казимирецької парафії: записували тільки підтверджені зцілення та милості, засвідчені, як й це повинно відбуватися, священниками й вірогідними очевидцями. Ця хроніка лягла в основу дослідження історії казимирецької ікони, яку опублікував у своїй фундаментальній чотиритомній праці, присвяченій чудотворним іконам Матері Божої в Польщі, отець Алоїз Фрідріх, єзуїт. Зокрема, він писав: «До року 1792 записано в цій книзі 45 відомих і явних милостей, таких, як повернення зору, слуху, звільнення від хвороби Святого Валентина (епілепсія, – прим. авт.), паралічу та інше. «Року 1775 дня 13 липня – як читаємо в цій книзі – будучи в казимирецькому костелі, йогомость Ігнацій Клішевський, чесник, прохаючи, аби відкрито було ікону Пресв[ятої] Марії Д[іви], визнав це докладно, як із милості й особливої протекції цієї ж Діви Пресв[ятої], хворіючи на ноги вже років три або більше і на милицях ходячи, коли ж склав пожертву на це місце і віддався під протекцію Пресв[ятої] Марії Д[іви], в костелі казимирецькім великими милостями відомої, до повного повернувся здоров’я, і на знак цього обидві милиці в костелі залишив, а це чудо, аби було записане, упрошував».

У тій же хроніці зафіксовані й основні віхи в житті парафії. Так, у 1770 р. тодішній парох Казимирки отець Ян Белецький перебудував костел у стилі ампір, значно його розширивши. Тоді ж спорудили чималий вівтар, а ікону в 1778 р. оздобили срібною шатою й золоченими коронами, виготовленими майстрами з Гданська.

Після того, як у кінці XVIII ст. Польща зникла з карти Європи, парафіяльну хроніку занедбали. Див ніхто вже не записував, та й сама парафія почала поступово занепадати. Проте віряни продовжували приходити до Пресвятої Діви Марії Казимирецької і просити благ для себе і своїх рідних. Особливо чисельними були паломництва на богородичні урочистості 15 серпня (Успіння Пресвятої Діви Марії) і 8 вересня (Різдво Пресвятої Діви Марії). У ці дні до невеликого костелу з’їжджалися з різних кінців Волині, Полісся і навіть Поділля до 15 тис. прочан.

Ікона вважалася не тільки помічницею у хворобах, але й покровителькою у шлюбі – її називали також Swacką (Сватівською), бо багато хто з околичної шляхти приїжджав взяти шлюб саме в Казимирці. У першій половині ХІХ ст. тут навіть збудували «хоч і дерев’яний, але двоповерховий» заїжджий дім, де були бальна зала та кімнати, в яких мали можливість переночувати всі учасники весільної кавалькади. Дім згорів у 1870-х рр.

Стан костелу на початку ХХ ст. отець Алоїз описував так: «Старовинне це зображення Марії вміщене у великому вівтарі, крім низок перлин і коралів його оздоблюють багата нашийна прикраса, яка складається із гем, оправлених у золото, і понад 150 золотих і срібних вотумів. Велика срібна лампада, яка висить перед вівтарем, і срібний казанок для свяченої води виготовлені були, мабуть, із вотивних табличок, пожертвуваних раніше».

Після лихоліття Першої світової та польсько-більшовицької воєн костел занепав, але коли ординарієм Луцької дієцезії в 1925 р. призначили єпископа Адольфа-Пьотра Шельонжека, на Волині розпочалося відродження релігійного життя. Костел у Казимирці відремонтували, а в 1929 р. католики відсвяткували 300-річчя парафії, із цієї нагоди видали пам’ятну іконку.

До парафії в 1938 р. належали 3940 парафіян. Щоправда, в самій Казимирці католиків була всього жменька, така кількість набралася завдяки жителям навколишніх сіл. У 1943 р., під час Волинської різні, парафія знелюдніла. Відомо, що віряни встигли лише заховати костельні дзвони, але куди – невідомо. Зникла в ці роки й ікона. Може, її теж тоді заховали разом із дзвонами?


Зберігся лист луцького єпископа Адольфа-Пьотра Шельонжека до Адама Стефана Сапєги, краківського архієпископа, датований 23 травня 1943 р.: «Польське населення цілими селами втікає до міст або більших скупчень, шукаючи безпеки […]. Міста і містечка переповнені польським населенням. Численні парафії повністю знелюднілі. Костели стоять пусткою або зруйновані. В Казимирці, де вшановувалася ікона Матері Божої, яку вважають чудотворною, костел спалили, а ікону забрали селяни під керівництвом попа».
Зараз на місці старовинного костелу – пустир, на якому стараннями колишніх парафіян встановлено пам’ятний хрест. Помолитися до нього католики з’їжджаються всього раз або два на рік.

Але історія ікони Матері Божої Казимирецької на цьому не закінчилася. З ініціативи працівників Фундації культурної спадщини, яка займається реставрацією колегіати в Олиці, гданський художник Томаш Кухарський зробив реконструкцію ікони. У 2016 р., під час Всесвітніх днів молоді, її посвятив Папа Франциск. Цю ікону фундація подарувала Луцькій дієцезії.



Додому, в Кузьмівку, ікона повернулася в липні 2019 р. Тоді перед нею прочитали молитву до Пресвятої Богородиці Марії в чудотворній Казимирецькій іконі, яка востаннє звучала тут майже 80 років тому. Не можемо не похвалитися, що до відновлення цієї молитви та перекладу її українською причетна і редакція «Волинського монітора».


Молитва до Пресвятої Богородиці Марії в чудотворній Казимирецькій іконі
О наймилосердніша Пані і Володарко наша, поглянь милостивим оком на Твій вірний люд, який зі сльозами та невимовним зітханням горнеться до підніжків Твого вівтаря і молить Тебе вислухати та зглянутись – о Маріє, почуй і вислухай!
Передусім благаємо Тебе: візьми під свою опіку наш рідний край, Волинь, та всю нашу Батьківщину. Благоволи її зберегти у незалежності, спокої, благополуччі та силі, вбережи від мору, голоду, вогню і війни. А її дітям, підданим Твоїм, випроси у свого Сина згоду і єдність, збайдужілим – ревність, засмученим – розраду, заблукалим і грішникам – навернення, хворим – зцілення.
Вчини своїм могутнім заступництвом, щоб ми, об’єднані узами братерської любові, ще за життя тут, на землі, Синові Твоєму Ісусу Христу і Тобі, Маріє, завжди вірно служили, а після смерті, як слуги добрі та піддані Твої, навіки оточували Твій трон у небесах.
Душам же померлих випроси у Сина Твого вічне спочивання у місці слави і віковічного блаженства.
Просимо Тебе про це, возносячи серця, руки і очі, зрошені сльозами, і схиляючи низько голови перед Твоєю величчю, о Володарко, о Мати, о Покровителько, о Захиснице наша! Амінь.

Переклад українською Анатолія Оліха

Зараз відбувається перегринація ікони Матері Божої Казимирецької парафіями Волинської дієцезії. Після її завершення ікону помістять в Олицькій колегіаті, яку 8 квітня 2016 року луцький єпископ Віталій Скомаровський оголосив санктуарієм.

Текст і фото: Анатолій ОЛІХ

Джерело: Волинський монітор