У цей день християни співають гімни на честь Діви Марії, святкуючи Її народження. Традиційно святі згадуються у день їхнього відходу у вічність, проте Церква народження Ісуса Христа, Йоана Хрестителя та Богородиці виділяє по-особливому.
Для християнського світу Марія завжди відіграватиме важливу роль у пізнанні Христа. Її народження передувало народженню Спасителя, як ранкова зоря – сходу сонця. Тому Марію називають Ранковою Зорею. Вона невпинно скеровує погляд вірних на свого Сина. Її поява на землі принесла надію на спасіння, і з цією надією християни звертаються до Марії. В Святому Письмі нічого не розповідається про народження Богородиці, традиція черпає відомості з апокрифів. Звідти можна дізнатися, що Марія народилася в родині святих Йоакима і Анни, які, ймовірно, жили неподалік Єрусалима. Дівчинка була довгоочікуваною і вимоленою у Бога, оскільки подружжя похилого віку не мало дітей.В дитинстві Марію принесли до святині – цю подію Церква згадує окремо. Ніхто з батьків (та й сама Богородиця) не знали про особливу Божу милість до новонародженої – від свого зачаття вона була збережена Богом від первородного гріха. Таким чином Всевишній готувався до Свого приходу на землю.
Не зважаючи на звільнення від первородного гріха, Марія залишається людиною, що робить Її надзвичайно близькою до кожного з Божих дітей. Свято Народження Пресвятої Діви Марії виникло приблизно у IV ст. на сході, а утвердилось після Ефеського Собору (431 р.), коли марійний культ почав особливо розвиватися. Спочатку святкування проходили в Сирії, далі – в Єрусалимі (в V ст. була збудована базиліка Народження Пресвятої Діви Марії) та у всій східній Церкві, про що свідчать проповіді святого Йоана Дамаскина та святого Германа. Наприкінці VII ст. Папа Сергій І запровадив свято в літургію на заході. До ІІ Ватиканського Собору народження Матері Спасителя відзначали як урочистість, нині воно має ранг свята.
Зображення: Aleteia