14 вересня – свято Воздвиження Всечесного Хреста

Слова Ісуса про смерть на хресті викликали нерозуміння, а навіть спротив із боку учнів. Однак після спасенних подій центром керигми стає саме хрест – розіп’яття й воскресіння, у яких християни до кінця віку знаходитимуть доказ Божої любові. Через велике таїнство Пасхи Ісус Христос утверджує Своє панування та вершить прихід царства: воно зростає любов’ю, якою Христос, піднятий на хрест, притягує до Себе людей (пор. Йн 12, 32; ККЦ 160).

Смерть Ісуса на хресті – найтрагічніша подія в історії людства, а водночас у цій події найбільше розлита любов Бога, Його слава й велич. У тому виявилася свобода Божого сина, що Він добровільно прийняв хрест. А тому неможливо пізнавати Христа, якщо не брати до уваги або відкидати Його спасенні страждання. Також неможливо бути учнем Ісуса, якщо не йти Його дорогою (пор. Мт 10, 38).

Хрест – унікальна жертва Христа, єдиного посередника між Богом і людьми (ККЦ 618). Серед усього, що належить Христові, хрест найбільш вшановують усі християни світу. Він є в молитвах (знак хреста), літургійних речах, християнських домах тощо. Особливою шаною його оточено у Велику П’ятницю, коли вірні стають перед ним навколішки, як перед Пресвятими Дарами.

Свято Воздвиження Всечесного Хреста пов’язане з переказами, за якими 326 року свята Олена, мати Костянтина Великого, віднайшла хрест, на якому був розіп’ятий Христос. Імператор побудував на Голготі дві базиліки – на честь хреста й Воскресіння Господнього. Від року освячення (335) в базиліках святкували урочистість Воздвиження Всечесного Хреста, яка згодом поширилася на цілу Церкву.