30 серпня Церква згадує святу Маргариту Вард

Коли Папа Климент VII не визнав розлучення й нового шлюбу англійського короля Генріха VIII, той почав жорстоко переслідувати католиків на підвладних теренах. Стосунки з Римом було розірвано, а представників духовенства змушено визнати короля найвищою владою. Цю політику продовжила королева Єлизавета І.

За її панування у в’язницю потрапив отець Вільгельм Воттсон, якого тортурами змусили скласти присягу королеві. Вийшовши на свободу, він каявся за скоєне й публічно проголошував справжню причину, з якої склав присягу. Священника знов ув’язнили, катували й засудили до повішення, але цього разу на поміч прийшла його знайома – Маргарита Вард. Отримавши дозвіл провідувати отця Вільгельма, вона щоранку приходила, зміцнювала його дух, а незадовго до виконання вироку організувала втечу.

Усі підозри впали на єдину відвідувачку таверської в’язниці. Маргариту катували, намагаючись дізнатися, де вона сховала втікача, і змусити її зректися віри. Свята мужньо витримала знущання й була страчена через повішення 1588 року в Тайберні. Канонізована 1970 року. Належить до 40 англійських і уельських мучеників.

Зображають святу в світському вбранні. Атрибути – кошик, мотузка.