25 серпня Церква згадує святу Марію від Ісуса Розіп’ятого OCD

У три роки втратила обох батьків, і дядько перевіз племінницю до себе в Александрію. Коли дівчинці було 12, вона відмовилася від заручин, які підготувала дядькова рідня, і це призвело до конфлікту. Маріам утекла та, ховаючись від родини, намагалася заробляти. Отримала від знайомого мусульманина прийняти його віру й вийти за нього заміж. Категорична відмова спровокувала гнів, чоловік підрізав дівчині горло й полишив у безлюдному провулку, гадаючи, що вона мертва. Шрам від рани залишився на все життя. Непритомна Маріам опинилась у присутності ангелів, святих і Пресвятої Трійці, яких вже ніколи не відділяла від земного життя, часто їх бачила та з ними спілкувалася. До одужання перебувала в гроті, де за нею наглядала таємнича жінка, яка згодом запровадила Маріам до храму й зникла.

1863 року Маріам дійшла до Марселя, а 1865 вступила до сестер-юзефіток. Однак ті, налякані містичними станами, скерували її до босих кармеліток у По (Франція), де дівчина стала сестрою Марією від Ісуса Розіп’ятого. Вона була неписьменна, тож виконувала в монастирі брудну працю. 1870 року поїхала до Мангалура як засновниця нового монастиря, склала там вічні обіти, пережила боротьбу з сатаною, аж до одержимості, але ніколи не нарікала на Бога. 1872 року повернулася до Франції, а ще через три роки вирушила в Святу Землю, де заснувала монастирі у Вифлеємі й Назареті. Мала дар левітації, стигмати, тілесно переживала хресні страждання Ісуса. Поширювала вшанування Святого Духа, із Яким близько спілкувалася. Навчала священників, особливо наголошуючи на покорі, яку досконало впровадила в своє життя (себе називала «маленьке ніщо»).

Канонізована 2015 року.

Зображають святу у вбранні босих кармеліток, використовують фотографії. Атрибути – розп’яття, Святий Дух у вигляді голуба, стигмати, грот.