12 липня Церква згадує святе подружжя Луї й Зелі Мартенів

Луї Йосиф Алоїз Станіслав (1823–1894) народився в Бордо. Батьки виховали у хлопчикові глибоку віру, шляхетність, делікатність, любов до краси й чесність. Луї мав імпульсивний характер, проте щира молитва й духовна праця допомогли йому долати недоліки, панувати над собою й мужньо зносити життєві негаразди. Прагнув присвятити життя Богу й у 22 роки проходив випробувальний термін в ордені августинців, але до монастиря його не взяли через незнання латини. Увіривши себе Божому Провидінню, Луї купив у Алансоні годинникарську майстерню та ювелірний магазин, а згодом зустрів Зелі Герен, яка 1858 році стала його дружиною.

Азелія Марія Герен (1831–1877) народилася в Ганделені. Походила з християнської родини, теж глибоко вірила та прагнула життя Богу. Бажання служити людям хотіла реалізувати в монастирі дочок милосердя святого Вікентія де Поля, проте на заваді стало слабке здоров’я. Перебравшись в Алансон, вивчилася на мереживницю, спочатку працювала на паризьку фірму, а згодом відкрила власну майстерню. Зелі мала жвавий характер, відважно виконувала християнські обов’язки, була чуйна й розважлива. Не раз чула в серці голос Богородиці, який і вказав їй на її майбутнього чоловіка.

Прагнення чернечого життя спонукало Луї й Зелі до білого подружжя, однак вони прислухалися до настанов духівника й відкрилися до дару батьківства. Мали дев’ятьох дітей, четверо з яких померли маленькими. П’ятьох дочок виховали в християнському дусі, показуючи їм приклад щоденного перебування у вірі. Подружжя мало багато роботи, та щоранку брало участь у Месі, а вдень знаходило час на адорацію. Зелі задля блага чоловіка й дочок зуміла відмовитися від себе, цілковито присвятившись сім’ї; відважно зносила втрату дітей, а згодом і власну хворобу. Луї був для дружини опорою в усіх труднощах; брав активну участь у парафіяльній діяльності, був членом кількох спільнот і знаходив час для справ милосердя. Серед листів, які залишила по собі Зелі, є один, де вона розповідає, що Луї робить її життя легким і що такого чоловіка бажала б усім жінкам.

Коли 1873 року народилася наймолодша донечка, Тереза Мартен, згодом – свята і Вчитель Церкви, Зелі вже хворіла на рак грудей, від якого й померла через чотири роки. Луї заради дівчат покинув справи та зв’язки й переїхав до Лізьє, аби бути ближче до родичів дружини. Зумів поєднати любов і батьківську, і материнську, стати для дочок провідною зіркою на шляху пошуків Бога, великодушно підтримуючи їх у покликанні до чернечого життя. Свята Тереза в автобіографії свідчить, що їй достатньо було подивитися на батька, аби побачити, як моляться святі. 1889 року пережив інсульт і параліч, що призвело до порушень роботи мозку. Перебував в опікунському закладі Доброго Спасителя в Кані. Після одужання повернувся в Алансон, де за ним доглядала донька Селіна.

Подружжя Мартенів було канонізоване 2015 року.

Святих часто зображають в оточенні їхніх дітей. Використовують фотографії.