Освячення каплиці в Управлінні Луцької дієцезії

Ординарій Луцької дієцезії єпископ Віталій Скомаровський висловив радість і вдячність Богу за Його присутність як Господаря цього дому, до Котрого приходитимуть молитися духовенство й гості курії. Під час першої Святої Літургії у намірі усіх добродіїв та жертводавців в новоосвяченій каплиці з єпископом співслужили канцлер Луцької дієцезії о. кан. Роман Бурник, священики кафедральної парафії, а також ректор Київської духовної семінарії о. Руслан Михалків та професори й семінаристи, що цього дня відвідували Луцьку дієцезію. У Святій Месі взяли участь також працівники, котрі виконували ремонтні роботи.

Каплиця, — як зазначив єпископ під час проповіді, — місце молитви й особливої присутності Господа. Ми віддаємо це місце Богу, а Він одразу ж повертає його нам. Звертаючись до життя покровительки дня, св. Єлизавети Угорської, Його Преосвященство згадав, що, за словами очевидців, котрі бачили святу після молитви, її обличчя й очі сяяли незвичайним світлом, наче променями сонця. Ми приходимо до каплиці, щоб це Сонце освітило й нас і ми стали його промінням, як св. Єлизавета, справжнім сяйвом якої було її життя та вчинки.
Важко навіть уявити, як це місце виглядало всього декілька років тому: руїна. Зараз воно поступово оживає. Однак найважливішою будівлею є духовна будівля Церкви на Волині, Церкви як спільноти. Якою ми побачили б духовну Волинську святиню, якби Господь нам показав її у матеріальному вигляді? Адже буквально кілька десятків років тому вона була зруйнованою вщент, невідомо навіть, чи були стіни… На Волині не залишилося жодної парафії. Був час, коли тут не звершувалася Євхаристія. Духовна будівля була знищена. Зараз триває відновлення. Як виглядає Волинський духовний храм на даний час? Яка його частина відремонтована? Хто будівничі? Багато вже пішло з цього світу, багатьох не знаємо, а вони рятували й відбудовували цю святиню своєю молитвою… Дивлячись на цю будівлю зараз, бачимо різні потреби і проблеми, але є також багато добра і знаків надії, за що ми дякуємо Богу.
Під кінець Святої Літургії єпископ зауважив, що цього дня відбулася певна зустріч поколінь: згадуємо тих, які померли або працюють в інших місцях, котрі свого часу брали участь у поверненні будівлі й початках її відновлення, серед них, насамперед, єпископ Маркіян Трофим’як та єпископ Станіслав Широкорадюк, священики, сестри й віряни, котрі тут працювали й продовжуть працювати.
Символічною стала присутність на цій урочистості семінаристів – майбутнього нашої Церкви, з яких хтось, можливо, колись тут служитиме. Окрему подяку Його Преосвященство висловив канцлеру Луцької дієцезії о. кан. Роману Бурнику, а в його особі також усім священикам Луцької дієцезії, котрі мужньо, терпляче й наполегливо докладають усіх зусиль до відбудови Церкви на Волині.
Єпископ подякував архітектору п. Кшиштофу Кшивіньскому й усім добродіям, яких є дуже багато по усьому світі, навіть незнаних нам – за їхнє добре серце й жертовність, та працівникам, котрі виконували тут ремонтні роботи, адже каплиця зберігатиме сліди праці їхніх рук і серця, вкладеного у цей храм.