Про відповідальність влади й різних секторів громадянського суспільства, про солідарність між поколіннями як вимогу справедливості Папа Франциск говорив, зустрічаючись 6 липня 2018 року з учасниками конференції «Зберегти наш спільний дім і майбутнє життя на землі», присвяченої третій річниці енцикліки «Laudato si’».
Про це повідомляють Новини з Ватикану.Що залишимо майбутнім поколінням?
Протягом останніх десятиліть учені опрацювали виразні критерії для оцінки екологічної ситуації. Ритм споживання й марнотратства перевищив можливості планети, і це може призвести до розмаїтих катастроф. Є реальна загроза залишити майбутнім поколінням «руїни, пустелі та бруд».
Тому необхідно, щоб стурбованість станом нашого спільного дому виливалася в «органічну й узгоджену діяльність на користь інтегральної екології». «Людство має знання та засоби, аби співпрацювати в цьому напрямку, та з почуттям відповідальності “порати й оберігати” землю», – сказав Папа. Він висловив сподівання що кліматична конференція в Катовіце (Польща) стане «поворотним моментом на шляху, який накреслила Паризька угода 2015 року», адже «не можемо собі дозволити гаяти час».
Роль влади й суспільства
Уряди мусять докладати зусиль, щоб виконувати зобов’язання, взяті на себе в Парижі. Але виклик стосується не лише держав, а й «місцевої влади, спільнот громадянського суспільства, економічних і релігійних інституцій», які також можуть сприяти «культурі та практикам інтегральної екології». Папа згадав послання, яке написав разом із патріархом Вартоломеєм І з нагоди Дня молитви за сотворіння 1 вересня 2017 року; там ідеться про те, що «справжнє і тривке подолання екологічної кризи та кліматичних змін неможливе без узгодженої колективної відповіді, без спільної відповідальності».
Фінансові інституції також повинні відіграти в цьому процесі важливу роль. «Необхідне зміщення фінансової парадигми в напрямку сприяння цілісному людському розвиткові», – пояснив Папа, додаючи, що такі міжнародні організації, як Міжнародний валютний фонд чи Світовий банк «можуть посприяти ефективним реформам для інклюзинішого та сталішого розвитку».
Усі ці дії вимагають «перетворення на глибшому рівні», тобто «переміни сердець і сумлінь». І в цьому релігії, зокрема християнство, мусять стати головним решієм. «День молитви за сотворіння й пов’язані з ним ініціативи, започатковані в лоні Православної Церкви, поширюються в усьому світі», – сказав Папа Франциск.
Дві групи, що потребують окремої уваги
Праця на користь нашого спільного дому потребує уваги до двох груп, які перебувають «на передовій викликів інтегральної екології» та будуть в центрі уваги двох наступних Синодів.
З одного боку, це молодь, що запитує, як можна претендувати на побудову кращого майбутнього, «не задумуючись про кризу довкілля та страждання відкинених». Саме молодь буде змушена зустрітися з наслідками нашого недбальства, а тому не можна забувати, що «солідарність між поколіннями – не щось факультативне», а вимога справедливості.
З іншого боку, це тубільні спільноти. Сумно спостерігати за тим, як у тубільних народів відбирають землю й топчуть їхню культуру «хижацьким підходом і новими формами колоніалізму, що виростають із культури марнотратства та споживацтва». Земля для цих народів – не економічне благо, а «дар Бога та предків». І ми можемо багато від них навчитися.
Людство спроможне підвестися
«Дорогі брати й сестри, викликів не бракує. Щиро дякую за ваше піклування про сотворений світ і за прагнення забезпечити краще майбутнє нашим дітям і внукам. Іноді може здаватися, що це занадто складно, бо є багато часткових інтересів, а прагнення зиску витісняє думки про спільне добро й маніпулює інформацією, щоб уникнути атак на свої проекти. Однак люди, що спроможні деградувати до межі, можуть також перемогти себе, повернутися, обрати добро й відродитися», – підсумував Папа, наголошуючи, що основа нашої надії полягає «в могутності нашого Небесного Отця».






