24 липня Церква згадує святу Ольгу, княгиню Київську, покровительку вдів

Зовсім юною її видали заміж за Ігоря І, князя київського з династії Рюриковичів. Коли чоловік загинув від рук деревлян, Ольга знищила їхнє князівство та підкорила східну частину деревлянських земель. Поки неповнолітній син Святослав підростав, була регентом, укріплювала Київське князівство, будувала міста, впорядковувала внутрішній устрій, розвивала політичний і господарський устрій. Літописи й біографії зауважують проникливу мудрість, із якою Ольга підходила до всіх справ, прагнучи справедливості для кожного, не нехтуючи милосердям і допомагаючи біднякам. Хоча княгиня приступила до хрещення 957 року, вона ще раніше керувалася деякими християнськими принципами, не відаючи про це.

Дивлячись на приклад сусідніх держав, прагнула також релігійного розвитку свого люду. Аби ліпше ознайомитися з християнством, навідалась у Константинополь, де й була охрещена. Повернувшись, почала активно впроваджувати віру Христову, будувала храми, знищувала язичницьких ідолів. Митрополію, що існувала в Києві за Аскольда, відновити не вдалося, тому Ольга співпрацювала з Оттоном І, який і надав місіонерів, єпископів і священників. Ці дії зустріли сильний спротив язичників, серед яких також був син княгині Святослав. Отримавши владу, він не підтримав матір у християнізації, і вона відступила, щоб не втручатись у синові справи, проте в молитві постійно просила про його навернення й навернення народу. Виховувала онуків, серед яких був майбутній князь Володимир.

Коли за правління Володимира гріб Ольги відкрили, виявилося, що її тіло нетлінне. Біля нього сталося багато чудес. Канонізована 1574 року в Православній Церкві, де Ольгу названо рівноапостольською; вшановують її також у католицизмі.

Зображають святу в царському вбранні, з короною і хрестом у руках.

Покровителька Православної Церкви, вдів і навернених у католицизм.