Кардинал Паролін про дипломатію Святого Престолу з Папою Франциском

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

З нагоди святкувань, приурочених італійському католицькому виданню «Avvenire», що відбулися в суботу 29 червня 2019 року, відповідаючи на запитання його директора Марко Тарквініо, кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Апостольської Столиці, поділився своїми думками про дипломатію Святого Престолу з Папою Франциском.

Пріоритети дипломатії Святого Престолу з Папою Франциском

Відповідаючи на перше запитання, яке було про пріоритети дипломатії Святого Престолу з Папою Франциском, Державний Секретар зазначив, що мету ватиканської дипломатії можна описати як пошук та сприяння мирові. Святіший Отець увійшов у дипломатію Церкви із своїми трьома особливими характеристиками. Перш усього, він заохочує не розглядати проблеми абстрактно, але свідомо, маючи перед очима обличчя конкретних людей: дітей, похилих віком, відкинутих на узбіччя суспільного життя, жертв насилля. Далі він вказує на периферії: до цього часу домінувало євроцентричне бачення, натомість, Святіший Отець намагається розширити горизонти, адже існують периферії, які допомагають центру зрозуміти дійсність сучасного світу. А третьою характерною ознакою є те, аби не обмежуватись до реагування на критичні ситуації, але шукати засобів, щоб їм запобігати, та бути присутніми.

Стосунки Папи Франциска з Апостольськими Нунціями

Розповідаючи про стосунки Папи з Нунціями, які представляють його в різних куточках світу, кардинал Паролін вказав на те, що протягом останньої зустрічі Святішого Отця з Апостольськими Нунціями, що відбувається раз у три роки і нещодавно проходила у Ватикані, Папа пригадав, що ватиканська дипломатія – це, переш усього, «дипломатія Євангелія». «Папа переконаний, що мова йде про корисний інструмент для місії Церкви. Отож, він дуже шанує та цінує Нунціїв. Він їх регулярно приймає та розпочав ініціативу щотрирічних зустрічей із ними. Саме тому він бажає, аби вони якнайкраще виконували свої завдання», – мовив кардинал.

Найскладніші та найприємніші моменти праці з Папою

Наступне запитання журналіста стосувалось найприємніших та найбільш критичних моментів праці, які довелось пережити кардиналові Пароліну поряд із Святішим Отцем. «Це не були спокійні роки, – наголосив Державний Секретар. – Маю на думці напруження, пов’язані із реформою, розпочатою Папою, чи з критикою, які викликали домовленості з Китаєм. В цьому контексті, тим, що мене завжди вражало, є спокійна поведінка Папи Франциска. Папа може бути стурбованим через проблеми, але потім підходить до них з великим внутрішнім миром. Мене вражає його наполягання на радості, яку наважуся назвати майже шифром його Понтифікату». За словами кардинала Пароліна, Святіший Отець наголошує на тому, що ніхто не може відняти у нас ту внутрішню радості, яка походить з усвідомлення того, що ми є люблені Господом Богом, Який провадить історією понад численними людськими тривогами.

Полеміка щодо твердження «два народи – дві держави»

Одне із наступних запитання директора видання «Avvenire» стосувалось полеміки щодо твердження «два народи – дві держави» як вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту. Католицькі єпископи Святої Землі нещодавно назвали це твердження «пустою риторикою», тому, журналіста цікавило, чи поділяє цю позицію Святий Престол?

Державний Секретар на це відповів: «В основі ми вважаємо й надалі чинною формулу щодо двох держав з кордонами, спільно та міжнародно визначеними у спосіб, визнаний на основі резолюцій Організації Об’єднаних Націй. Але правдою є й те, що ця формула дедалі частіше зустрічається зі скептицизмом громадської думки. І тому існує чимало сумнівів щодо її здійсненності. (…) Ми вважаємо, що єдиним шляхом є прямий діалог між ізраїльтянами та палестинцями. Мир зможе бути відновлений лише при умові мінімальної взаємної довіри, якої сьогодні не вистарчає».

Візит Глави Католицької Церкви до Абу-Дабі

Далі Марко Тарквініо поцікавився тим, якими є наслідки нещодавньої подорожі Папи до Абу-Дабі, зокрема, для християн, які живуть у країнах з мусульманською більшістю, після підписання разом із великим імамом Аль-Азгар Документа про загальнолюдське братерство. За словами кардинала П’єтро Пароліна цей документ став дуже важливим етапом в діалозі з ісламом.

«Важлива концепція, що міститься в тексті, стосується громадянства: всі мешканці однієї країни є її громадянами з однаковими правами та обов’язками, понад будь-якою релігійною відмінністю. Цікаво, що цей документ у деяких ісламських країнах вже ввійшов до навчальної програми у школах та університетах. Це добрий знак. Для інших змін потрібно чекати необхідного, повільного дозрівання», – додав він.

А відповідаючи на питання про критерії, якими керуються при виборі країн, які відвідає Святіший Отець, найближчий папський співробітник зазначив, що для цього достатньо проаналізувати список тих країн, які Папа вже встиг відвідати цього року. Такими критеріями є міжрелігійний діалог, екуменічний діалог, уважність до християнських спільнот на периферіях і до страждаючих, сприяння мирові у світі.

Міграційні потоки до Європи

Наступне запитання стосувалось того, як сьогодні відповісти на виклик міграції до Європи та прийняття мігрантів та біженців. Відповідь на це запитання Державний Секретер зосередив на тому, що Церква повинна пам’ятати про вимоги Євангелія, а всі миряни повинні бути свобідними щодо політичних виборів, пам’ятаючи при цьому про пошану до гідності кожної людини та її прав. Він зазначив, що міжнародна спільнота намагалась дати конкретні відповіді на питання міграції у Глобальному договорі ООН. На його переконання, міжнародне співробітництво у цій сфері є незамінним методом.

Синод на тему Амазонії та народ Венесуели

Заключні запитання інтерв’ю із кардиналом стосувались наступного Синоду Єпископів, у центрі уваги якого буде Амазонія, та проблематичної ситуації у Венесуелі. Відповідаючи на запитання про Синод, кардинал розповів про передбачену програму заходу, що триватиме від 6 до 27 жовтня цього року. «Дехто, – мовив він, – висловлював стурбованість щодо політичного характеру цієї зустрічі, маючи на думці суверенітет над Амазонією. З боку Церкви було наголошено на церковному і душпастирському характері цього заходу. Однак, це не означає, що буде проігнорована конкретна дійсність, проблеми, в яких проживає населення цього регіону, а також той факт, що Амазонія – це також добро всього людства, і як така, повинна бути збережена».

А торкаючись ситуації у Венесуелі, він зазначив: «На мою думку, рішення має бути в основному політичним. Існує кілька представлених пропозицій – маю на увазі, наприклад, переговори, під патронатом Норвегії, – але в цьому потрібна мудрість, мужність і бажання з боку залучених сторін шукати справжнього блага народу. Святий Престол не перестає супроводжувати країну, підтримуючи всі ініціативи, здатні сприяти позитивному розвиткові».