15 липня – обов’язковий спомин святого Бонавентури, покровителя вагітних

Дитиною майбутній святий тяжко захворів, і його батько, хоча й був лікарем, не зміг зарадити. Мати молилася до нещодавно канонізованого Франциска з Ассізі, і хлопець був урятований.

Вивчав філософію в Парижі (1236–1242), де й вступив у францисканський орден (1243), узявши ім’я Бонавентура. Був скерований на подальше навчання в Паризький університет, де отримав звання біблійного бакалавра (1248) й коментатора «Сентенцій» Петра Ломбардського (1250) та написав теологічну працю «Питання пізнання Христа».

Читав лекції у францисканській школі, а 1257 року був визнаний доктором і професором у Паризькому університеті, де не зміг викладати, бо його обрали на генерала ордену. Упродовж 17 років Бонавентура керував із мудрістю й відданістю, писав листи до братів, їздив у провінції, аби викорінити зловживання, не боявся бути суворим. Зумів привернути багато покликань. Із поширенням ордену, щоправда, зросла й небезпека внутрішнього розколу. Аби зберегти єдність, Бонавентура зібрав та уніфікував приписи щодо життя братів. Він, утім, розумів, що правил замало, тож, послуговуючись документами, передав правдиву харизму святого Франциска в історичній біографії. Залишив по собі також чимало теологічних праць: наприклад, твором «Євангельська досконалість» відповів на закиди проти праведності чернечого життя братів менших, а в найвідомішому його тексті – «Мандрівка душі до Бога» – описані етапи духовного паломництва.

1273 року отримав від Папи Григорія Х отримав єпископські свячення, звання кардинала й завдання підготувати ІІ Ліонський Собор, завершення якого вже не побачив.

Великий мислитель середньовіччя врівні зі святим Томою Аквінським, Бонавентура поєднував дію та споглядання, містичний досвід і раціоналізм, арістотелізм і августиніанство. Його називають серафимським учителем і другим отцем братів менших. Канонізований 1482 року, а 1588 проголошений Учителем Церкви.

Зображають святого у францисканському вбранні, з єпископським хрестом, як кардинала чи як професора за кафедрою. Атрибути – ангел, який тримає митру або галеро, книга, хрест у руках.

Покровитель францисканців, теологів, робітників, вагітних і дітей.