7 лютого Церква згадує святого Річарда Вессекського, паломника

Вони розповідають, що святий Річард мав дворянський титул, був багатим землевласником у південноанглійському королівстві Вессекс і родичем святого Боніфація, апостола Німеччини. Одружився зі святою Вуною, яка народила йому двох синів і доньку Вальбургу, що теж заслужила слави вівтаря.

Після смерті дружини Річард роздав майно, віддав дочку на виховання в монастир святої Схоластики, а з синами вирушив у паломництво до Рима і Святої Землі. Однак Єрусалима він так і не побачив, бо, прибувши до Італії й побувавши в численних тамтешніх святинях, несподівано захворів і помер приблизно 720 року в місті Лукка. Сини поховали Річарда й усе-таки продовжили паломництво.

Про святого забули аж до ХІІ століття, коли його реліквії були перенесені в новий вівтар церкви святого Фридіана в Луцці. Це сталося 7 лютого 1152 року, тож цей день і призначили офіційним спомином. Свідчення з XIV століття розповідають про численні чудеса біля могили святого Річарда.

За деякими легендами, святому пропонували трон короля, але з невідомих причин він відмовився. Попри це, у церковному календарі святий Річард поданий як король Англії. Його також називають герцогом Швабії й паломником.

Зображають святого в багатому паломницькому вбранні, з короною на голові. Іноді він сидить на книжках; інколи поруч із ним стоять сини – абат і єпископ.

Покровитель Лукки.