Отож, Марія і Йосиф, очікуючи народження Ісуса, щодня переживають радість, не беручи до уваги різні моменти вагітності, наприклад, коли дитина ворушиться в материнському лоні, розмірковують, ким буде ця дитина, які кроки має робити і, відповідно, чого потрібно навчити такого непростого потомка.
Зазвичай вагітність для батьків – це час переживання і тривоги, адже треба зустріти дитину і подбати про неї. Але коли твій потомок стане Месією і рятуватиме людей від їхніх гріхів, це зовсім інший вимір і формат підготовки. Звісно, покладаючись на Боже Провидіння, Свята Родина віддає майбутній час у руки Господа, проте щодня Вони будуть прикладом і взірцем, на кого свій погляд скеровуватиме Еммануїл. Тобто і Йосиф, і Марія багато моляться, щоб правильно виховати Божого Сина.
Однак кожен, хто є приятелем Бога, в один голос стверджують, що Милосердний не шкодує для своїх вірних слуг випробовувань. Так сталося і в житті Святої Родини.
«Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі записатися – кожен у своє місто. Пішов також і Йосиф із Галилеї, з міста Назарета в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив із дому й роду Давида, щоб записатися із зарученою Марією, своєю, що була вагітна»(Лк 2, 1-5).
Коли наблизився час народження дитини, кесар Август видав декрет для здійснення перепису населення. Тож покірні Йосиф і Марія, повні довіри до Бога (нічого в цьому світі не станеться без дозволу Всевишнього), вирушають до Вифлеєма. Дорога, яку вони мали пройти, була завдовжки 160 км, до того ж гірською місцевістю. Для транспортування продуктів і речей вони взяли віслюка.
Розуміючи всю тяжкість мандрівки, Вагітна Марія і Справедливий Йосиф, повні смирення і довіри до Бога, вирушають у нелегку путь.
Люди, котрі подорожували разом із Марією і Йосифом, напевно, не переставали дивуватися, чому ця жінка не нарікає на правителів цього світу за знущання над простими і бідними людьми. Господи, відкрий мої очі на життя Пресвятої Діви, дозволь побачити тихість і смиренність Непорочної, допоможи Її наслідувати.
Брат Боніфацій
Зазвичай вагітність для батьків – це час переживання і тривоги, адже треба зустріти дитину і подбати про неї. Але коли твій потомок стане Месією і рятуватиме людей від їхніх гріхів, це зовсім інший вимір і формат підготовки. Звісно, покладаючись на Боже Провидіння, Свята Родина віддає майбутній час у руки Господа, проте щодня Вони будуть прикладом і взірцем, на кого свій погляд скеровуватиме Еммануїл. Тобто і Йосиф, і Марія багато моляться, щоб правильно виховати Божого Сина.
Однак кожен, хто є приятелем Бога, в один голос стверджують, що Милосердний не шкодує для своїх вірних слуг випробовувань. Так сталося і в житті Святої Родини.
«Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі записатися – кожен у своє місто. Пішов також і Йосиф із Галилеї, з міста Назарета в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив із дому й роду Давида, щоб записатися із зарученою Марією, своєю, що була вагітна»(Лк 2, 1-5).
Коли наблизився час народження дитини, кесар Август видав декрет для здійснення перепису населення. Тож покірні Йосиф і Марія, повні довіри до Бога (нічого в цьому світі не станеться без дозволу Всевишнього), вирушають до Вифлеєма. Дорога, яку вони мали пройти, була завдовжки 160 км, до того ж гірською місцевістю. Для транспортування продуктів і речей вони взяли віслюка.
Розуміючи всю тяжкість мандрівки, Вагітна Марія і Справедливий Йосиф, повні смирення і довіри до Бога, вирушають у нелегку путь.
Люди, котрі подорожували разом із Марією і Йосифом, напевно, не переставали дивуватися, чому ця жінка не нарікає на правителів цього світу за знущання над простими і бідними людьми. Господи, відкрий мої очі на життя Пресвятої Діви, дозволь побачити тихість і смиренність Непорочної, допоможи Її наслідувати.
Брат Боніфацій