11 грудня Церква згадує святу Марію Маравіллас, діву

Удома отримала хорошу освіту: знала французьку й трохи англійську, грала на фортепіано, полюбляла читати. У 5 років склала приватний обіт чистоти, ще дитиною допомагала бідним, намагалася наслідувати святих в їхніх духовних практиках, не полишила цих добрих справ до кінця життя.

Завдяки творам святої Терези від Ісуса та святого Йоана від Хреста відкрила покликання до Ордену Кармелітів Босих, та змогла вступити в монастир лише 1919 року, після смерті батька. Отримала ім’я Марія Маравіллас від Ісуса. Після вічних обітів, складених 1924 року, доволі скоро стала форматоркою новіціату, а з 1926 року виконувала обов’язки настоятельки в різних монастирях. Новіціаток навчала не так вигадливими словами, як простотою власного життя, постійно скеровуючи послушниць до повчань Терези від Ісуса та Йоана від Хреста.

Мати Маравіллас, як її називають кармеліти, не прагнула реформи, проте за Божим діянням спричинилася до віднови ордену. Вона була святою Терезою від Ісуса ХХ століття. Заснувала 11 монастирів, зокрема в Індії, які зарясніли численними покликаннями. Була чуйна до нужденних, побудувала парафіяльний комплекс для бідних, помешкання для бездомних і лікарню для черниць, огортала опікою сиріт та приходила на допомогу іншим орденам, уміла вести дипломатичні розмови з вельможами. Хоча монастирі, які вона заснувала, мали суворіші умови, свята піклувалася, аби кожна черниця почувалась як удома. Піклування про те, аби монастирі залишилися вірними терезіанській реформі після Другого Ватиканського Собору, спонукало матір Маравіллас 1973 року утворити з них Товариство святої Терези.

Померла в Альдгуеле, де мешкала з 1967 року. Канонізована 2003 року.

Зображають святу в кармелітському вбранні, використовують фотографії.

Уклала Юлія Бойко