Через Марію до Ісуса: Та, Яка роздумувала у своєму серці

Сьогодні прагну разом із вами, дорогі, придивитися до життя Справедливих, котрі принесли у цей світ Спасителя.

Йосиф, потішений і підбадьорений ангелом (Мт 1, 20-24), приймає свою кохану Марію. Його серце сповнене щастям, бо Та, Котра присвятила своє життя лише для Господа, залишається вірна обітниці. Друга причина його радості – це співпраця у справі спасіння Ізраїля. Не кожен може похвалитися таким життям і такою місією.

Марія радіє Божим провидінням, як прекрасно Господь вміє керувати і направляти людей, але найголовніше, що Бог не забув про свої наміри і зараз (тобто ще за життя Діви) показуватиме свої предивні задуми щодо свого улюбленця Ізраїля.

Кожна зустріч із родичами, друзями та ближніми заохочує Йосифа і Марію підбадьорити їх, нагадати (звичайно ж посередньо) про Старий Заповіт, про історію життя обраного народу, промови, виголошені пророками, і найголовніше, їхні слова мають пробудити віру, що Вірний і Всемогутній Яхве завжди приходить на допомогу.

Можна сміливо стверджувати, що небагатьох вони навернули і переконали, адже і сьогодні, вже після народження Ісуса і виявлення Його сили, не всі люди покладаються на Творця. Проте ті, хто знав правду, раділи не від навернених родичів, а від того, що Бог присутній серед них, що Він однією ногою стоїть на землі. Ця нечувана подія переповнювала їх радістю.

В очікуванні Родина з Назарету наново вчитувалася в Святе Письмо і наново розмірковувала, які діяння будуть Того, Кого називають Чудесний Порадник, Сильний Бог, Отець Довічний, Князь Миру, Еммануїл (пор Іс 9,5). Ангел сказав Йосифу назвати дитину Ісусом, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх. Богобоязливі Йосиф і Марія також про це міркували.

Дякую тобі, Пресвята Діво Маріє, за твоє служіння Всевишньому. Ти перша серед усіх людей отримала Божу таємницю і роздумувала над нею. Навчи мене, Маріє, зберігати Слово Боже в своєму серці і роздумувати над ним.

Брат Боніфацій