21 жовтня - довільний спомин блаженного Якова Стрепи, єпископа

Молоді роки та служіння у Францисканському Ордені

Яків Стрепа (Стржемя) народився в 1340 році у родині шляхтичів на землях Краківської дієцезії, але його родина оселилася у Володимирі на Русі. Про його дитячі та молоді роки практично немає ніякої інформації. Деякі біографи вважають, що Яків отримав освіту в Римі. У молодому віці Яків вступив до Ордену Францисканців і був членом Товариства Братів Паломників для Христа у Львові. Яків з ревністю та відданістю працював місіонером у Червоній Русі, на Волині, Поділлі та Волощині.

У 1385-1388 роках його призначають настоятелем монастиря Святого Хреста у Львові. З тодішніх документів відомо, що він був не лише старанним головою конвенту, але також піклувався про благо Церкви на Русі. Був посередником у суперечці, яка виникла між архієпископом Галичини, Бернардом, з магістратом міста Львова. Дійшло до того, що запальний ієрарх задумав обкласти місто церковною карою і таким чином позбавити його нормальної духовної опіки. Яків цю суперечку пом'якшив. Також він виступав проти деяких священиків, які забороняли на своїх територіях проповідувати монахам Слово Боже і виконувати духовне служіння, хоч і мали на це дозвіл Апостольської Столиці, енергійно стаючи на захист жебракуючих Орденів (домініканців і францисканців). Доказом великої довіри, яку Яків мав у Римі, було призначення його інквізитором всієї Русі.

Служіння архієпископа

У 1391 році (мав 51 рік) Папа Боніфацій IX призначив францисканця Якова архієпископом Галицьким. Потрібно зауважити, що на момент прийняття цієї служби – Галицька дієцезія не мала ні кафедрального собору, ні потрібної кількості священиків, навіть не були чітко встановленими територіальні кордони. У селах мешкало в більшості своїй руське населення, православної віри. Тому новопризначеному архієпископу прийшлося будувати метрополію власне від початку.

Місцем для розташування курії отець Яків обрав територію францисканського монастиря у Львові. І хоча король Владислав Ягайло пожертвував йому маєток у центрі Львова - він оселився у скромному дерев’яному будиночку при львівському монастирі. Звідти він вирушав до міст і мікрорайонів своєї дієцезії, особисто провадячи апостольську та душпастирську діяльність, засновуючи нові парафії, заохочуючи польську шляхту до заснування нових католицьких храмів, які робив парафіяльними осередками. Не маючи працівників - архієпископ Яків сам правив єпархією зі своїм офіціалом і нотаріусом, який вів його канцелярію.А вже за якийсь час, завдяки активній позиції архієпископа - розпочалась організація Галицько-львівської архідієцезії. Також не забув він про монастирі - підтримував ретельно Ордени францисканців і домініканців в їх місіях. Щодо власних потреб, то свої доходи призначав на будівлю храмів і монастирів, не залишаючи собі практично нічого. Опікою оточував лікарню Святого Духа у Львові, в якій також знаходився притулок для бездомних, хворих і паломників. Не стояв осторонь під час воєнних сутичок і татарських нападів, завжди перебуваючи зі стражденним народом.

Побожність архієпископа

Блаженний Яків відзначався особливою набожністю до Пресвятих Дарів. Тому 14 листопада 1394 року започатковує публічну адорацію Пресвятих Дарів та євхаристійні процесії, стаючи, таким чином, одним із перших засновників цього культу. Архієпископ Яків надає відпустовий привілей вірним, які поклонятимуться Пресвятим Дарам у Домініканському храмі Львова, що став осередком євхаристійного культу.

А його особливою любов’ю до Матері Божої спричинилися тяжкі безрадісні хвилини. У хроніках занотовано факт об’явлення. Переживаючи важкі хвилини, він благав Її: „Будь мені Матір’ю”, і одного разу постала перед ним Матір Божа з Дитятком на руках, скеровуючи до нього наступні слова: „Маєш Матір і Її Сина”. Тому на одній з небагатьох єпископських печаток, що збереглись, можна побачити блаженного архієпископа Якова, який стоїть на колінах, оточений хмарою. Він замінив малюнок свого герба на той образ Богородиці, який мав благодать споглядати, та довірив свою архідієцезію опіці Пресвятої Діви Марії. Ще один важливий факт, пов’язаний з блаженним єпископом та Пресвятою Богородицею, це те, що 8 березня1401 року він проголошує відпуст за молитви перед алебастровою фігурою Матері Божої у Домініканському храмі Львова. За легендою, власне ця фігурка була принесена святим домініканцем Яцеком Одровонжем з Києва, натомість блаженний Яків отримав її як дар від святої королеви Ядвіги, і оточив великим культом.

А 15 лютого 1402 року – встановлює молитви до Матері Божої у парафіяльному храмі Львова і надає відпусти за участь у спеціальних вечірніх богослужіннях, під час яких співали антифон Recordare та Salve Regina і завершували молитвою про мир. Власне йому належала думка перенести єпископську столицю з Галича до Львова, тому розпочав будівництво кафедральної святині на честь Пресвятої Богородиці. А вірні, які любили свого архієпископа, на повідомлення, що задумує перенести столицю метрополії до Львова, дуже самовіддано зібралися до будування катедри. І у 1404 році відбулося посвячення відомого усім катедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії у Львові.

Смерть та пам’ять

20 жовтня 1409 року архієпископ Галицько-львівський помирає у Львові, де його ховають згідно з останньою волею „у братів в домі Святого Хреста”. У заповіті «охоронець» своїх вірних наказав, аби продати літургійне вбрання, яке пожертвував йому Великий князь Литовський Владислав Ягайло, а отримані гроші роздати як милостиню. Протягом всього свого життя він був настільки бідний, що в своїй заповіді окрім того літургійного вбрання та понад 20 документів – не мав більше нічого. Відразу ж після смерті єпископу Якову Стрепі стали поклонятися. Літописець писав про нього таку похвалу: "Він був людиною великої чесноти, благочестя, відомий своєю простотою життя, який міг би стати прикладом для інших".

Але людська слава і пам’ять дуже хиткі, і тому за декілька років про мудрого єпископа і ченця повністю забули. Навіть наступні покоління не знали, де знаходиться його могила. І лише 2 листопада 1619 року випадково було знайдено труну з тілом архієпископа. Під впливом щораз більшого культу та отриманих благодатей за заступництвом померлого архієпископа Якова, тодішній архієпископ Вацлав Сєраковський скликає комісію, яка вивчає його життя, чудеса та героїзм чеснот. 11 вересня 1790 року Папа Пій VI видає беатифікаційну буллу, а також дозволяє святкувати спомин Якова Стрепи 1 червня або в 3-тю неділю після Зелених Свят. Після реформи літургійного календаря спомин перенесено на 21 жовтня.

Реліквії блаженного Якова, які знаходилися в каплиці Христа Розіп'ятого в соборі Львова, після Другої світової війни перебували на території Польщі. Лише 5 грудня 2009 року, майже через 65 років, мощі покровителя архієпископа Львова, блаженного Якова, повертаються в Україну і в той кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії у Львові, який власне був закладений завдяки йому.
В іконографії блаженного Якова зображають в одязі єпископа з геральдичною печаткою із зображенням Богоматері.

Використані джерела: rkc.lviv.ua, Brewiarz pl