Сьогодні, брати і сестри, хочу разом з вами роздумувати про “тяжку долю” Пресвятої Діви Марії.
Старий Заповіт у дванадцятому розділі книги Левіт описує докладно Божі вимоги щодо народжених дітей. Згідно Божого задуму хлоп’ятко мають обрізати на восьмий день після його народження і на сороковий день принести до храму, щоб священник склав жертву. Тож після короткого відпочинку святий Йосиф та Діва Марія з немовлям вибираються до Єрусалимської святині. Знову в дорогу і знову витрати (бо пам’ятаємо, як було перед народженням, і скільки дороги треба було подолати). У Законі сказано, що за дитину має бути принесеним у жертву ягня-одноліток на всепалення та голубеня чи горлиця. Якщо ж родина не може спромогтися на ягня, то нехай візьмуть пару горлиць або голубенят; одне на всепалення, а друге на жертву за гріх (пор. Лев 12, 6-8).
“І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом… - і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” (Лк 2, 22-24).
Тобто, брати і сестри в Христі, Йосиф і Марія приносять Божого Сина до храму і можуть скласти за Нього жертву вбогих людей. Не тому що тяжко було вести з собою ягня-однолітка із дому до Єрусалима, не тому що не було де купити по дорозі (пам’ятаємо, як Ісус очищав Єрусалимський храм від міняйлів і продавців), але тому що вони були бідні.
Йосиф і Марія, тримаючи в руках найцінніший скарб, майже нічого не мали в кишенях. Тож згідно свого домашнього бюджету і приносили жертву у храмі.
Єдиний раз, коли Марія і Йосиф тримають золото в своїх руках, це був подарунок від заграничних «шанувальників» (тобто трьох царів), а й так, пізніше треба було його витрачати на подорож до Єгипту і на проживання у міграції.
Сьогодні перед нами постає вбога Пресвята Діва Марія. Однак, Вона не нарікає, що за свої труди хоче отримувати більше земних благ. Свята і Непорочна, навчи мене бачити цінність у виконанні Божого Закону і довіряти Доброму Отцеві, що на Небесах.
Брат Боніфацій
Старий Заповіт у дванадцятому розділі книги Левіт описує докладно Божі вимоги щодо народжених дітей. Згідно Божого задуму хлоп’ятко мають обрізати на восьмий день після його народження і на сороковий день принести до храму, щоб священник склав жертву. Тож після короткого відпочинку святий Йосиф та Діва Марія з немовлям вибираються до Єрусалимської святині. Знову в дорогу і знову витрати (бо пам’ятаємо, як було перед народженням, і скільки дороги треба було подолати). У Законі сказано, що за дитину має бути принесеним у жертву ягня-одноліток на всепалення та голубеня чи горлиця. Якщо ж родина не може спромогтися на ягня, то нехай візьмуть пару горлиць або голубенят; одне на всепалення, а друге на жертву за гріх (пор. Лев 12, 6-8).
“І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом… - і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” (Лк 2, 22-24).
Тобто, брати і сестри в Христі, Йосиф і Марія приносять Божого Сина до храму і можуть скласти за Нього жертву вбогих людей. Не тому що тяжко було вести з собою ягня-однолітка із дому до Єрусалима, не тому що не було де купити по дорозі (пам’ятаємо, як Ісус очищав Єрусалимський храм від міняйлів і продавців), але тому що вони були бідні.
Йосиф і Марія, тримаючи в руках найцінніший скарб, майже нічого не мали в кишенях. Тож згідно свого домашнього бюджету і приносили жертву у храмі.
Єдиний раз, коли Марія і Йосиф тримають золото в своїх руках, це був подарунок від заграничних «шанувальників» (тобто трьох царів), а й так, пізніше треба було його витрачати на подорож до Єгипту і на проживання у міграції.
Сьогодні перед нами постає вбога Пресвята Діва Марія. Однак, Вона не нарікає, що за свої труди хоче отримувати більше земних благ. Свята і Непорочна, навчи мене бачити цінність у виконанні Божого Закону і довіряти Доброму Отцеві, що на Небесах.
Брат Боніфацій