Через Марію до Ісуса: таємнича, бо покірна

Отже, Марія отримує в дар справедливого, Йосифа, котрий постановив захищати і піклуватися про Неї. Його життя скероване на захист такої чистої Діви від жорстоких і егоїстичних людей. Марія радіє присутністю святого Йосифа і навіть, маючи намір одружитися із ним, проходить обряд заручин. Знаючи правду одне про одного, а саме те, що Марія бажає бути відданою лише Богові, тесля приймає Її, хоче це прекрасне створіння Боже берегти від холодного і байдужого світу.

Проте, після подорожі до своєї родички Єлизавети, Йосиф помічає зміни і в нього закрадається питання, чи часом його наречена, з котрою він має одружитися, не вагітна. Начебто нічого не змінилося в поведінці Марії (хоча, в Ній видно більше радості, ніж до того часу), проте факт залишається фактом – Марія вагітна, і з кожним днем ознаки проявляються все більше. Йосиф нічого не розуміє, переживає кризу. Якщо Марія (незважаючи на свою обітницю жити лише для Бога) знайшла іншого чоловіка, то….

З однієї сторони, Йосиф кожен день зустрічає свою наречену і помічає, що ставлення до нього не змінилося – це та сама квітка, яка потребує допомоги і захисту в цьому світі. Вона не дасть ради із своєю наївністю і довірою до людей. Її обличчя завжди радіє (щиро) при зустрічі зі своїм нареченим. Однак, не маючи співжиття із дівою з Назарету, дорослий Йосиф розуміє, що діти не з’являються випадково. Маючи суворий закон стосовно жінок, які недотримуються вірності свої чоловікам, справедливий Йосиф, будучи вірним Божим Законам і згідно традиції старших, мав би негайно зголоситися публічно про ситуацію, що виникла в його житті. Дати свідчення перед старшинами міста Назарет, привести Марію перед людьми видати ворок смерті через каменування і першим кинути камінь у свою наречену.

Йосиф напевно неодноразово представляв Всемогутньому Богу своє життя і цю подію, очікуючи відповіді і Божого натхнення. Чоловік, який присвятив своє життя для цієї дівчини, котрий був готовий захищати її все своє життя і отримує таку подяку? Напевно в Його голові кружляли подібні думки: чому вона дивиться на мене таким самим поглядом повним любові і надії? чому не прийде і не попросить пробачення, адже Вона знає моє ставлення до Неї. Чому мовчить і вдає начебто нічого не відбувається, адже кожного дня вагітність стає все більш помітною. Чому Вона повна спокою і далі провадить своє життя побожно і безтурботно покладаючись на Всесильного?

Тож у момент випробовування святий Йосиф має дуже сильні спокуси (і ми з вами, дорогі, знаємо як швидко і кмітливо сатана використовує кожну подію людського життя, щоб посіяти в наших серцях ненависть, огиду, розбрат). Однак Опікун Пресвятої Діви, будучи Божою людиною розуміє Бога і його поставу стосовно людей. Бог не хоче смерті грішника (пор. Ез 33, 11), тож і він не мусить віддати Марію на суд і ганебну смерть. Навіть більше, бажає для прекрасної «Лілеї», котру зустрів на своєму життєвому шляху, щастя. Постановляє відійти від неї потайки.

Чим це загрожувало для того, кого Святе Писання називає справедливим? Кожен із родичів, з однієї, подібно як і з другої сторони, вважали б Йосифа боягузом, який використав дівчину і злякавшись відповідальності за сім’ю та дитину, втік. Йому б не належало ніякої пошани зі сторони родичів і близьких, які неодмінно знали про заручини із Марією.

Таким вчинком Йосиф відкриває перспективу життя у суспільстві для Марії. Звичайно, старші люди хитали б головою, бо було допущено гріх, але ціла провина тоді була б покладена на втікача.

Отак Йосиф своїм рішенням доводить свою велику любов до Діви Марії, і цим самим підтверджує, що йому можна довірити опіку над Богоматір’ю.

Сьогодні, у світлі наших роздумів, дивлячись на Пресвяту Діву Марію не перестаємо дивуватися Її вірі. Як сильно потрібно довіряти Богу, щоб тримати так велику таємницю навіть перед тим, кого кохає твоє серце, а бачачи, що він «не знаходить собі місця», уповати на Боже провидіння.

Маріє, навчи мене вдивлятися лише у Бога.

Брат Боніфацій