Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » «Я мав щастя проповідувати про Непорочне Зачаття»
17:11 Понеділок 2 221
9-12-2019, 17:11

«Я мав щастя проповідувати про Непорочне Зачаття»

Коронацією загального переконання, що панувало від віків у Церкві про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії, стало проголошення 8 грудня 1854 року папою Пієм ІХ цієї правди як догмату віри. Згідно з існуючою в Церкві практикою догмат поза Римом проголошували наступного 1855 року. Така честь припала молодому капуцину о. Гонорату Козьмінському.


Щось у проповідях та конференціях цього молодого священика (висвячений 1852 року) було надзвичайним, якщо його обрали одним із небагатьох, хто у Варшаві проголошував догмат, що був прийнятий папою Римським. На той час це був один із найвідоміших марійних проповідників. Із тих проповідей, що збереглись до наших часів 165 були присвячені різним таємницям з життя Марії, 40 з них пояснюють непорочне зачаття Діви Марії.

Непорочне Зачаття отець Гонорат називав урочистістю над урочистостями, бо вона вказує на Марію як початок всілякого добра, яке було, є і буде в цілому світі. Саме в цій урочистості зустрічаються, на неї спираються і в ній знаходять своє пояснення всі інші урочистості, бо ж вона є початком і джерелом решти марійних урочистостей. Непорочне зачаття є короною всіх благодатей, якими Бог обдарував Марію. Цей привілей возносить Матір над усіма створіннями та чинить Її першою після Бога.

Чому Бог так вивищив Непорочну? На це питання відповідаю отець Гонорат пишучи, що через Неї і в Ній Бог мав вчинити найвеличніші діла любові та милосердя. Любов у своїй природі прагне віддавати себе. Бог, Який є Любов (пор. 1Йо 4,16), Який є її джерелом, відчував потребу цілковито себе віддати створінням, з цілою своєю істотою, але для цього потребував непорочної істоти – яка своєю святістю перевершувала би всі створіння, які колись були на небі чи на землі. Для цього обрав собі тиху, покірну, убогу, невідому, але непорочну Марію, а через Неї вирішив дати Себе іншим. Таким чином реалізувалось це прагнення віддавати себе цілому світу.

Марія являється як Та, Яка від першої хвилини свого існування має найповнішу участь у цій любові. Уподібнитись до Марії в Її непорочності можемо остерігаючись гріха, наповнюючись і перемінюючись через любов. Отець Гонорат підкреслює це так: не достатньо бути вільними від важкого гріха або залежності, частих щоденних гріхів, треба бути непорочними і чистими в любові. Треба, щоби ця любов Ісуса так огорнула наші серця, як це було з Марією, щоби в них тільки сам Ісус знайшов місце.

Пошана Марії виявляється не лише у захопленні Її особою, але також в уподібненні до Бога, Втіленого Слова і Святого Духа. «Будьмо непорочними, наскільки це дозволяє наша недосконалість за підтримки Божої благодаті. Уникаймо гріха, бо кожен гріх вкриває нашу душу «проказою», бо кожен гріх, кожна добровільна недосконалість засмучує Святого Духа в нас, ранить Серце Ісуса, яке нас покликало до найвищої святості і хоче, аби ми були непорочні в любові!», - підсумовує блаженний капуцин.

Ґабріель Бартошевскі OFMCap

Джерело: Сестри Гоноратки

Фото: serafitki.pl

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
2 комментарія
о. Рафал Маківський, OFM
Додав о. Рафал Маківський, OFM
10 грудня 2019 10:57
Будь ласка поправте в третьому абзаці помилку: Чому Бог так вивищив, а є винищив!!! Дякую
alina
Додав alina
20 грудня 2019 22:42
Дякуємо, отче! Виправили!
Катехетика 17:22 Неділя 0 114 Коли чудо справжнє? Чудо як Божий знак спонукає до осмислення трьох важливих елементів. У його структуру, по-перше, вписаний емпіричний досвід людини, який має незвичайний, винятковий характер. Другий елемент – це сам зміст чуда, тобто те, щоб Бог захотів людині об’явити; цей аспект завжди надприродний. Нарешті, третє – це нерозривний зв’язок між незвичайністю й надприродною дією Бога.