Папа до семінаристів: Остерігатись клерикалізму, що веде до корупції

Про це пише Vatican News.

Семінарія – це дім молитви, навчання та сопричастя. Думками про це Папа Франциск поділився, приймаючи в понеділок, 9 грудня 2019 року, спільноту Папської Регіональної Семінарії «Фламінія», де навчаються майбутні священники з дієцезії італійського регіону Емілія-Романья. Зустріч була приурочена до 100-річчя формаційного закладу, осідок якого в місті Болонья. З цієї нагоди Святіший Отець звернув увагу на три аспекти приготування до священства, які повинні бути ознакою семінарії.

Вчитися бути з Господом

Зауваживши, що слухачі покликані стати євангелізаторами в своєму регіоні, якого також не оминула дехристиянізація, Папа вказав на те, що в контексті релігійної байдужості люди потребують зустрічати в особі священника «міцну віру», немов смолоскип серед ночі. Й таку віру розвиваємо, насамперед, через «особисті взаємини» з Ісусом. Таким чином, «семінарія є, насамперед, домом молитви».

«Необхідно, отож, присвятити відповідні зусилля духовному формуванню. Це найсприятливіші роки для того, щоб навчитися “бути з Ним”, із захопленням насолоджуючись благодаттю бути Його учнями, навчаючись слухати Його, споглядати Його обличчя. І в цьому фундаментальними є тиша та молитва», – сказав Святіший Отець, звернувши увагу також на важливість зустрічі з Ісусом «в обличчях і тілі вбогих».

Спільне навчання

Другим аспектом, яким позначена семінарія, є навчання, яке є частиною шляху «виховання живої та свідомої віри». На цьому етапі навчання є «упривілейованим» засобом здобування знань, здатних запевнити «надійні основи». Це також хоч і «особистий процес, але не індивідуальний».

«У дійсності, не занедбуючи особистих вмінь і талантів, більше того, цінуючи їх, в семінарії навчання відбувається спільно з огляду на спільну місію, й це дає особливого “смаку” поглиблюванню Священних Писань, богослов’я, історії, права та кожного іншого предмету», – пояснив Папа.

Дім сопричастя

Відправною точкою третього виміру семінарії, тобто, семінарії як дому сопричастя, є «людська основа відкритості на інших, здатність до слухання та діалогу», що покликана перерости в «пресвітерську спільність навколо єпископа та під його проводом». Як зауважив Святіший Отець, «пастирська любов священника не може бути вірогідною», якщо її не випереджує та не супроводжує братерство, спочатку між семінаристами, а згодом, між пресвітерами.

У цьому контексті Папа Франциск нагадав про чотири форми близькості, які він завжди підкреслює, спілкуючись з єпископами чи священниками. Йдеться про те, щоб бути близькими з Богом у молитві, про що вже згадувалося, близькими з єпископом, «без якого священник може бути лідером, але не буде священником», близькість в лоні пресвітерського збору між священниками та близькість до Божого люду.

«Ти не прийшов сюди, щоб зробити церковну кар’єру, як колись казали в дусі минулих століть. Близькість з Богом, близькість з єпископом, близькість у священстві, між вами, та близькість з Божим людом. Якщо бракує однієї з цих форм, то священник не є дієвим і поступово зісковзує в збочення клерикалізму чи наставлення суворості. Там, де є клерикалізм, там є корупція, де є суворість, за нею приховуються серйозні проблеми», – наголосив Святіший Отець.