Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » 25 листопада – довільний спомин Катерини Александрійської, покровительки учнів і вчителів

25 листопада – довільний спомин Катерини Александрійської, покровительки учнів і вчителів

Свята Катерина, одна з чотирнадцяти святих заступників, яких ушановують як найсильніших захисників у різних потребах чи небезпеках, – героїня численних мистецьких творів. Про її життя писали святий Руфін і Євсевій із Палестинської Кесарії, які жили невдовзі після святої, та було складено чимало легенд.
Катерина, імовірно, походила з вельможного роду й народилася в Александрії, столиці Єгипту. Батьки дали їй хорошу освіту: свята набула знання в усіх галузях тогочасної науки. Невідомо, за яких обставин вона прийняла християнство; за деякими переказами, цьому посприяв якийсь монах. Хай так як, Катерина, хоча й отримувала пропозиції від заможних чоловіків, віддала серце Христові. Попри молодий вік (їй було лише 18), утверджувала християн у вірі, особливо під час Діоклетіанових гонінь 303 року.

Її намагалися примусити скласти жертву богам, але вона відважно захищала віру в єдиного Бога. Щоб переконати святу відкинути християнство, влаштували дискусію, у якій їй опонувало ціле гроно філософів. Мудрістю й аргументами Катерина багатьох із них здобула для Христа, чим розгнівала переслідувачів. Її піддали жорстоким тортурам, а опісля стяли мечем.

Зображають святу в багатому вбранні. Атрибути – пальмова гілка, колесо, на якому їй ламали кістки, меч, корона, філософи, з якими диспутує.

Покровителька Згромадження Сестер святої Катерини, університетів, учнів, учителів, захисниця від болю горла й голови. Заступниця численних університетів, зокрема Сорбонни.

Уклала Юлія Бойко
Святі дня 22 січня – довільний спомин святого Вікентія Сарагоського, покровителя фермерів і виноробів Вікентій став дияконом наприкінці ІІІ століття, за часів святого Валерія, єпископа Сарагоси, й отримав доручення доглядати за бідними, проповідувати й керувати дієцезією. Про його випробування розповів християнський поет Пруденцій у книжці «Про вінці мучеників».