Походив Григорій (690–741) із Сирії, народився в християнській родині.
Ще молодим приїхав до Рима і став священником. Під час похорону Папи Григорія ІІ вірні несподівано та єдинодушно обрали Григорія його наступником. Екзархат Равенни висловив згоду. Згодом екзархат завоювали лангобарди, і Григорій ІІІ допоміг повернути його екзархові Євтихію. Став останнім Папою, якого затверджували екзархати.На Апостольському Престолі продовжував справи попередника. Активно захищав ікони від іконоборців, задля чого 731 року скликав синод; коли ж із імператором Левом ІІІ не вдалося знайти спільної мови, відлучив відступників. Розбудовував монастирі, ремонтував і оздоблював храми й будував нові. Щоб захистити Рим від лангобардів, зміцнював міські мури й уклав союз із франкським герцогом Карлом Мартелом. Шукав також інші політичні можливості для євангелізації північної Європи. Підтримував місійну діяльність, особливо на теренах Німеччини, де працював святий Боніфацій. Йому й іншим місіонерам надав титули та владу діяти від папського імені.
Григорій ІІІ мав дар складати чудові промови, досконало знав грецьку, латинську й сирійську. Похований у базиліці святого Петра, у каплиці, яку сам збудував, присвяченій Спасителеві та Пресвятій Діві.
Зображають святого в єпископському вбранні. Атрибути – паллій, хрест, митра.
Уклала Юлія Бойко