Папа на завершення року: Сповнення всьому дає любов

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

«Як сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення», – ці слова з Послання святого Павла до галатів лягли в основу роздумів, якими Його Святість поділився під час проповіді. Фраза Павла, за словами Папи, «надає сенсу “переломному” моментові, яким завжди є завершення року».

Повнота часу

«Сповнення часу» – слова, які по-особливому звучать в останні години року, коли відчуваємо «потребу чогось, що надасть сенсу плинові часу». Чогось або когось. Й отой Хтось прийшов: Божий Син.

«Ми щойно відсвяткували Його народження: Він народився від жінки, Діви Марії; народився під законом, єврейське хлоп’ятко, підпорядковане Господньому Законові. Як це можливо? Як це може бути знаком “повноти часу”? Певно, тепер це майже невидиме та невиразне, але через трохи понад тридцять років отой Ісус вивільнить нечувану силу, що триватиме протягом всієї історії: силу любові. Саме любов надає всьому сповнення, також і часові, а Ісус – це “концентрат” усієї Божої любові в людській істоті».

Щоб викупити

Святий Павло також пояснює, чому Божий Син народився в часі: щоб викупити нас із поневолення й повернути нам синівську гідність. «Бог Отець послав у світ Свого Єдинородного Сина, щоб вирвати з серця людини давню неволю гріха й так повернути їй гідність», – сказав Папа. У цьому контексті варто «зупинитися і з болем і розкаянням замислитися», бо й сьогодні «багато людей жили та живуть в умовах неволі, не гідних людської особи».

«У нашому місті Римі також є брати й сестри, які з різних причин перебувають у цьому стані. Маю на думці, зокрема, бездомних. Їх понад 10 тисяч», – зауважив Папа. Усі вони Божі діти, але «різні форми рабства, іноді дуже складні, примусили їх жити на межі людської гідності». Й Ісус не випадково народився у «схожих умовах», щоб «виявити Божу любов до незначних і бідних», щоб «посіяти в світі зерно Божого царства, царства справедливості, любові та миру, де ніхто не є невільником, а всі – брати й сестри, діти одного Отця».

Материнство Церкви

Церква не хоче бути байдужою до сучасних поневолень, пранге не просто спостерігати й допомагати, а ввійти в цю реальність, виявити материнську близькість. Саме до такої форми «материнства Церкви» заохотив Папа в контексті святкування Богоматеринства Марії.

«Споглядаючи це таїнство, визнаємо, що Бог “народився від жінки”, щоби ми могли отримати повноту нашої людяності, “усиновлення”. Його пониженням ми піднесені. З Його незначності походить наша велич. З Його тендітності – наша сила. З того, що Він став слугою, – наша свобода. Як назвати все це, якщо не Любов’ю? Любов’ю Отця, Сина і Святого Духа, якій цього вечора свята мати Церква в усьому світі підносить свою пісню прослави й подяки», – підсумував Папа.