Папа: Церкві потрібні святі, а не супергерої

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

Церкві потрібні святі, а не супергерої. На цьому наголошував Папа Франциск, який уже з перших кроків свого понтифікату звертав велику увагу на тему святості в Церкві. За нагоди він говорив не тільки про те, що означає бути святими, але й про те, що суперечить святості. Під час однієї з перших загальних аудієнцій свого понтифікату, 2 жовтня 2013 року, Його Святість зазначив, що Церква «пропонує всім можливість прямувати назустріч Христові шляхом святості, шляхом християнина». Він зауважив, що Церква «не відкидає грішників», а приймає й запрошує їх «заразитися святістю Бога». На завершення своєї проповіді Папа процитував французького письменника Леона Блуа, який в останні дні свого життя стверджував, що «існує тільки один смуток у житті: не бути святими».

У проповіді під час дня Всіх Святих 1 листопада 2013 року Папа Франциск підкреслив, що «святі – це Божі друзі», бо протягом свого життя «вони жили в глибокому сопричасті з Господом». Понтифік окреслює характерні риси святих і зазначає, що «вони не супергерої й не народилися досконалими». За його словами, «святі, як і кожен із нас, жили нормальним життям», але вони «пізнали Божу любов» і «наслідували Його всім серцем, без обумовлень і лицемірства». Як же можна розпізнати цю святість? «Святі, – відповідає Папа, – це чоловіки й жінки, що мають у серці радість і передають її іншим». Отже, радість це ознака святих, на відміну від «траурного обличч», яке за словами Папи, мають деякі християни, що добре не живуть своєю вірою.

Ще однією рисою святих є покора. У проповіді під час ранкової Меси 9 травня 2014 року Його Святість зосередився на постаті святого Йоана Павла ІІ, називаючи його «великим Божим атлетом», який наприкінці свого життя був «принижений хворобою. Упокорений, як Христос». За його словами, свідчення Папи Войтили показує, що правило святості полягає в тому, щоби «зменшуватися, аби зростав Господь» і тому «потрібне наше упокорення». Ця ознака далека від образу людей із «надзвичайними здібностями». «Різниця між героями і святими, – пояснив Папа, – полягає у свідченні й наслідуванні Ісуса Христа: це означає йти шляхом Христа».

Ще одна тема, до якої часто звертається Понтифік – «загальне покликання до святості». Їй він присвятив загальну аудієнцію 19 листопада 2014 року: «Усі християни, – зазначив він, – тому, що вони охрещені, мають однакову гідність перед Господом і їх єднає спільне покликання до святості». «Це – дар, дарований усім, – додав Папа. – Ніхто не виключений, і це становить характерну ознаку кожного християнина. Аби бути святими, не обов’язково бути єпископами, священиками чи богопосвяченими особами. Усі ми покликані стати святими».  

Папа Франциск застерігає від хибних уявлень про святих «із обличчями немов з образка». Це щось набагато глибше, що складається з жестів, «багатьох маленьких кроків», які кожен може робити там, де живе і працює. «Будь-який стан життя – наголошує він, – завжди веде до святості!». А через рік, 1 листопада 2015 року, під час Меси на римському кладовищі «Верано», Понтифік зосередився над «шляхом, що веде до справжньої чесноти», тобто до святості. Він вкотре наголошує, що, наслідуючи Ісуса Христа, святі є лагідними і терпеливими.

2016 року Папа Франциск неодноразово звертався до теми святості під час ранкових Мес у домі святої Марти. 19 січня, проповідуючи про царя Давида, Його Святість зазначив, що в житті святих також існували хвилини спокус і гріхів. Красномовним прикладом цього життя ізраїльського царя: «він навіть був вбивцею», але вкінці визнав провину і просив прощення. За словами Папи, ця історія дає нам зрозуміти, що «немає жодного святого без минулого, як немає жодного грішника без майбутнього». 24 травня Папа зазначив у проповіді, що «святість не можна ні купити, ні продати». Це дар, який потрібно прийняти. Дар і шлях. «Святість,  – додав він, – це поступ на шляху в присутності Бога» і «ніхто інший не може пройти його замість мене». «Це шлях, – вів далі Папа, – який потрібно подолати з мужністю, надією та з готовністю прийняти цю благодать».

Святі також «свідки і супутники надії». Про це Папа говорив під час загальної аудієнції 21 червня 2017 року, зазначаючи, що, аби бути святими, «не потрібно молитися весь день». Святість є також «у хворобі та в стражданні», у праці і в «піклуванні про дітей». «Нехай Господь дасть нам надію бути святими, – закликав Понтифік, – і не думаймо, що це важко, що легше бути злочинцями, ніж святими. Ні! Ми можемо бути святими, бо нам допомагає Господь».

Папа Франциск говорить про святість також у соціальних мережах. У своєму повідомленні в Twitter 1 листопада 2017 року він підкреслив, що «світ потребує святих, і всі ми, без винятку, покликані до святості». І не потрібно боятися прямувати шляхом святості, шляхом покірних, а не зухвалих.

Цей заклик знайшов відгук також під час п’ятнадцяти канонізацій, які очолив Понтифік, насамперед, під час канонізації Матері Терези з Калькутти, Йоана XXIII та Йоана Павла II, а також під час проголошення блаженним Павла VI, коли Папа підкреслив його чесноту покори, притаманну свідкам, а не «супергероям».

У цьому контексті велике значення мав документ Motu proprio Папи Франциска під назвою «Maiorem hac dilectionem», опублікований у липні 2017 року, де Папа Франциск відкриває шлях до беатифікації тим, хто, спонукуваний милосердям, героїчно пожертвував своє життя за інших. Документ розпочинається словами Ісуса Христа з Євангелія від святого Йоана: «Ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за друзів віддає своє життя». Ці слова підсумовують бачення святості Папою Франциском: бути друзями Бога та ближнього аж до жертвування власним життям.

За темою:
Папа про покликання: Час віднайти корені
Папа: Нехай біль батьків Альфі Еванса буде почутий
Папа Франциск: Людська історія може стати розквітом свободи, спасіння та любові