27 листопада Церква згадує Максима Р’єзького, єпископа і сповідника

Майбутній святий не занедбав їхньої праці, а впродовж усього життя піклувався про розвиток чеснот, особливо покори. Полюбляв читати, цікавився сучасними інтелектуальними досягненнями й багато молився.

На початку V століття Максим прийняв із рук святого Гонората постриг у Леринському абатстві. 426 року став другим настоятелем монастиря, коли святого Гонората обрали архієпископом Арля. Його очільництву були властиві велика розважливість і доброзичливість, які народжувалися з аскетичного життя й молитви та привертали увагу церковної влади. Максимові пропонували стати єпископом Фрежуса, але він відмовився й навіть мусив ховатися, аби його силоміць не поставили на чолі дієцезії. Утім, згодом йому таки не вдалося втекти: 433 року Максима призначили єпископом міста Р’є. Він віддано виконував пастирське служіння, допомагаючи вірним іти дорогою спасіння, дотримувався монастирських правил і носив дуже просте вбрання.

Максим брав участь у синодах у Р’є (439), Оранжі (441), Везоні (442), Арлі (455) й підписав листа до Папи Гонорія І від єпископів Галлії. Помер 27 листопада 455 року. Похований у р’єзькому соборі, який сьогодні перебуває під покровительством Пресвятої Богородиці та святого Максима.

Зображають святого в темному вбранні, інколи під час втечі. Атрибути – розгорнений сувій.