Домініканське душпастирство в Києві: подорож у міф із Клайвом Льюїсом

Сучасний світ повний різноманітних витворів людської фантазії. Їх значно більше, ніж за життя може прочитати, послухати чи переглянути людина. Щоб не загубитися в цьому вирі, потрібно розвивати критичне мислення – воно допоможе розпізнавати хороші тексти і знаходити в них те, що підживлюватиме нашу віру. Це вміння дітям допомагають розвинути батьки, проте неабияку роль – особливо згодом, у дорослому житті, – відіграє також дружба.

Друг, який має спільні з нами зацікавлення, та часто дивиться на речі по-іншому, може допомогти утвердитись у чомусь або пережити одкровення. Власне, така дружба і привела Клайва Льюїса до щирого навернення. Коли Льюїсові було 15 років, він втратив віру; а в 33, спілкуючись із друзями, Джоном Толкіном і Гуґо Дайсоном, знову – й остаточно – повернувся до християнства. Такий досвід дозволяє йому звертатися до невіруючих читачів із великою повагою. Утім, знайти спосіб говорити зі світом, далеким від віри, Льюїсові вдалося не одразу: початки його християнської творчості повні безкомпромісної логічної апологетики, і змінити підхід йому спадає на думку після поразки в дискусії з атеїсткою. Льюїс повертається до міфів і казок, які так любив у дитинстві, аби донести істину Христа там, де не має сили логічна аргументація. Він не створює абсолютно вигаданого світу, а вносить елементи фантастики у світ, де ми повсякденно живемо, виводячи людину поза довколишню «нормальність» і показуючи іншу, Божу «нормальність». Це дозволяє побачити, наскільки зазвичай замилені очі в людини, наскільки вона призвичаєна до гріха.

Наприклад, у космічній трилогії – «Поза мовчазною планетою», «Переляндра» і «Мерзенна сила» – Льюїс звертається до питань моральності всього людства й окремої особи та прогнозує майбутні проблеми. Сплітаючи міфи, він не віддаляється від реалій цього світу. Заглиблюючись у фантастичний світ Льюїса, читач зустрічає міфи, які показують реальність – теперішню або прийдешню.

Своє розуміння міфу Льюїс виклав у книжці «Бог на лаві оскаржених»: «Серце християнства – це міф, який також є фактом. Старий міф про Бога вмирущого, не припиняючи бути міфом, спускається з небес легенди й уяви до землі історії. Це трапляється – певного дня, у певному місці, унаслідок певних історичних подій. Ми проходимо від Бальдра або Осіріса, які померли хтозна-де і хтозна-коли, до історичної Персони, розіп’ятої за Понтія Пилата. Стаючи фактом, це не припиняє бути міфом: і це справжнє диво». 

Юлія Бойко