Асоціація милосердя Еммануїл за фінансування акції «Папа для України» реалізовує в Києві проект для соціально незахищених мешканців прифронтових місцевостей і внутрішніх переселенців.
Про це повідомляє сайт Асоціації милосердя Еманнуїл.Подружжя Зінаїда й Ігор Р. прийшли на обстеження до клініки вдвох. І йому, і їй є що лікувати. Ігор має зайву вагу та страждає на аритмію. У нього навіть є інвалідність із цього захворювання. Зінаїда дізналася, що в неї проблеми зі щитовидною залозою, хоча й подумати не могла, що вона не в нормі. Також турбують болі у хребті, який вона хотіла б ретельно полікувати. Вони вже здали аналіз крові, зробили УЗД та кардіограму серця, Зінаїда вдруге відвідала гінеколога.
«Чоловікові дуже складно через зайву вагу ходити по лікарнях та сидіти в довгих чергах. У Медичній мобільній клініці все організовано, цивілізовано та на гідному рівні. Ми дуже вдячні, що акція “Папа для України” дала нам можливість безкоштовно обстежитися», – каже Зінаїда. Її чоловік додає, що залишився в захваті від організації. Він знає, як складно долати сходинки високих лікарень і по три години нудитись у чергах. До того ж, обстеження й аналізи коштують немаленьких грошей, а родина не має можливості самостійно оплачувати ці послуги.
Зінаїда й Ігор мешкали в Луганську. Син жив окремо з дружиною, а донька з чоловіком і сином – з ними. «У нас у Луганську був свій двоповерховий будинок. Ми займали перший поверх, а донька з родиною жила на другому», – ділиться жінка. Коли почалася війна, Зінаїда взяла відпустку й разом із онуком поїхала відпочивати на море в Бердянськ, сподіваючись, що незабаром все закінчиться й вони зможуть повернутися додому. «Онук дуже перелякався під час обстрілів. Після цього він малював лише чорно-білі малюнки. Саме через це ми вирішили його вивезти на мирну територію. І нині він потребує психологічної допомоги», – каже Зінаїда.
Пізніше довелося переїхати й іншим членам родини, бо в місті не було гідної роботи, а кожен крок міг стати останнім. Було складно залишати спокійне, стабільне життя. Зінаїда працювала головним бухгалтером на лікеро-горілчаному заводі, Ігор був директором невеличкого підприємства з виготовлення металевих виробів. Тут, у Києві, вони не знайшли роботи, тож живуть на пенсію. Як і в Луганську, їхня донька з родиною мешкає з батьками, але тепер не в комфортному будинку, а в двокімнатній квартирі.
Незважаючи на тісні умови проживання й життєві зміни, ці люди вдячні тим, хто піклується про їхнє здоров’я.
Ми дякуємо Папі Францискові й усім небайдужим людям, які відгукнулися на заклик допомогти постраждалим на Донбасі.