Скільки часу потрібно відвідувати храм, щоб стати його парафіянином?

Критерії приналежності до тієї чи іншої парафії і до дієцезії перераховані в Кодексі канонічного права. Проживаючи на певній території, віруючий стає парафіянином місцевої територіальної парафії.

У канонічному праві використовуються терміни «місце проживання» і «квазімісцепроживання». Згідно з каноном 102, «місце проживання набувають за допомогою такого проживання на території тої чи іншої парафії або хоча б дієцезії, яке або пов'язане з наміром залишитися там назавжди, якщо ніщо не відкличе звідти, або тривало повних п'ять років».

Таким чином, якщо хрещений католик при переїзді має намір залишитися на новому місці назавжди, - він уже належить до місцевої парафії.

Квазімісцепроживання означає проживання з наміром залишитися принаймні на три місяці. Місце проживання та квазімісцепроживання на території парафії називається парафіяльним. Католик може вважати себе в обох випадках парафіянином цієї парафії з канонічної точки зору, тобто користуватися правами, пов'язаними з приналежністю до даної парафії (наприклад, в тому, що стосується хрещень і вінчань).

Але, безумовно, саме слово «парафіянин» можна і потрібно тлумачити і в пастирському сенсі, як відвідування парафії і участь в парафіяльному житті. Таке тлумачення особливо актуальне в  тих випадках, коли віруючий проживає в такому місці, де є не тільки територіальні парафії, а й «квазіпарафії» (згідно з каноном 516, громади вірних Христу в окремій Церкві, доручені священику як її власному пастирю і в силу особливих обставин ще не засновані як парафії), а також, відповідно до канону 518, парафії можуть бути персональними, обумовленими, наприклад, на підставі обряду, мови, національності вірних Христу, які проживають на будь-якій території.

Тому при переїзді на нове місце віруючий за замовчуванням стає парафіянином територіальної парафії, навіть якщо він ні разу не відвідував місцевий храм.

Джерело: Католицький оглядач