7 важливих екуменічних питань

Питання 1. Що таке екуменізм?

По-перше, багато людей мають викривлений погляд на екуменізм. Вони ототожнюють його з компромісом щодо питань віри і з «церковною дипломатією». Тоді як є католицькі принципи екуменізму, визначені, насамперед, Декретом про екуменізм Другого Ватиканського Собору, енциклікою святого Йоана Павла ІІ «Ut unum sint» і вказівками (Директорій) Папської ради сприяння єдності християн. Вони чітко визначають, що треба робити, щоб екуменізм не був розмиванням доктрини та продаванням правди за срібняки «святого спокою».

По-друге — про єдність своїх учнів молився сам Ісус! Дбали про це св.апостол Павло, св.Кипріан — автор першого твору про єдність Церкви (251р.), багато Отців Церкви та святих. Також це намагалися робити й останні папи.

По-третє — екуменічний рух уже має багато досягнень. Наприклад, учення стародавніх Східних Церков (неправославних) про Христа протягом півтори тисячі років (!) вважалося помилковим. Їх звинувачували в несторіанстві (вченні про дві особи в Христі) або монофізитстві (вченні про одну природу Христа). Вистачило неповних 30 років екуменічних діалогів, щоб вони були реабілітовані в наших очах. Католицька Церква підписала з ними «христологічну декларацію», в який визнається однакове вчення про Христа (одна особа в двох природах). Інший приклад — це закінчення католицько-лютеранської суперечки щодо доктрини про виправдання, тобто про те, як людина освячується. Кілька десятиліть діалогу закінчили в 1999 році доктринальний конфлікт на цю тему, який тривав протягом понад чотирьох з половиною століть.

Якщо взяти до уваги все це, то ми легко погодимося з позицією Другого Ватиканського Собору: «Цей брак єдності (християн) явно суперечить волі Христа, це — спокуса для світу, а крім того, шкодить пресвятій справі проголошення Євангелія всякому створінню» (Декрет про екуменізм, п.2).  

Питання 2. Чи хрещення в будь-якій християнській Церкві дійсне?

Хрещення долучає нас до спільноти Церкви, але практика хрещення в окремих Церквах — різна. Чи дійсне хрещення в будь-якій християнській Церкві?

 Із нашого боку — фактично так! Католицька Церква визнає дійсним хрещення, якщо воно уділене водою (через поливання або занурення) з закликом Осіб Пресвятої Трійці, яких розуміємо як єдиного Бога в трьох Особах. Останнє не визнається ні у мормонів («Церква Ісуса Христа святих останніх днів»), ні у свідків Єгови, тому ми не визнаємо хрещення у них дійсним. Питання: чи це взагалі християнські деномінації? Під сумнівом — хрещення у маріавітів (ідеться про течію меншої частини маріавітизму, що зветься феліціановською, від назви Феліціанова, біля Плоцька в Польщі, яку не можна плутати зі Старокатолицькою церквою маріавітів), через феліціановське вчення про втілення всіх Осіб Пресвятої Трійці. Щоб уникнути сумнівів, Церкви в Польщі підписали 23 січня 2001 року спільну декларацію про взаємне визнання хрещення.

Не визнають хрещення несвідомих осіб (немовлят) у баптистів. Таке хрещення не визнають також інші спільноти, зокрема п’ятдесятники та адвентисти сьомого дня. Ми визнаємо їхнє хрещення, а вони наше — ні. 

Питання 3. Чи може католик приймати Таїнства в інших Церквах?

У країнах, де католики перебувають у меншості, вони можуть мати труднощі з доступом до священиків і Таїнств своєї Церкви. Чи може католик у такій ситуації приступати ддо Таїнств по інших Церквах?

Чи можна попросити, наприклад, лютеранського пастора про сповідь або православного священника про Євхаристію?

Можна просити православного священника про уділення трьох Таїнств: покаяння, Єлеопомазання та Євхаристії, якщо виконуємо умови, встановлені Кодексом канонічного права (кан. 884): коли це конче необхідно; якщо неможливо або дуже складно знайти католицького священника; якщо це не вираження байдужості до церковної приналежності й не є навмисним введенням в оману щодо цієї приналежності. Але можуть виникнути проблеми з боку православного духовенства, оскільки Православна Церква застерігає Таїнства, зокрема, Євхаристію, для своїх вірних.

Ми не можемо попросити протестантського священнослужителя про ці Таїнства, оскільки Католицька Церква не визнає дійсність рукоположення протестантського духовенства. Це стосується також англіканського духовенства; варто згадати, що Англіканська Церква намагається бути «серединним шляхом» між католицизмом і протестантизмом.

Натомість можливе уділення цих Таїнств протестантам із боку католицького духовенства, якщо спільно дотримано таких умов: є небезпека смерті або інша серйозна термінова необхідність, визнана дієцезіяльним єпископом або Конференцією єпископату; якщо ці некатолики не можуть піти до служителя своєї спільноти; якщо вони самі про це просять; якщо щодо цих Таїнств вони висловлюють католицьку віру та належним чином до них підготовлені. Щодо вираження католицької віри, то це стосується лише Таїнств, про які вони просять: наприклад, що Бог прощає гріхи в Таїнстві Примирення; що Ісус Христос реально присутній у Євхаристії. Ми не вимагаємо жодних інших істин віри, таких як ті, що стосуються папи або святих. 

Питання 4. Чи може католик брати участь у богослужінні в іншій Церкві?

Якщо ми не можемо бути присутні на Святій Месі в католицькому храмі, то чи можемо взяти участь у богослужінні іншої конфесії?
Так. Коли у вас немає змоги взяти участь у Святій Месі в католицькому храмі, то рекомендується будь-який інший спосіб спільної молитви, навіть у некатолицькій спільноті. Однак католики не можуть приступати до Причастя в протестантських спільнотах. Загалом, ми завжди можемо брати участь у богослужіннях чи літургії в інших Церквах або спільнотах, якщо при цьому не занедбуємо свого недільного обов’язку брати участь у Святій Месі Католицької Церкви. Більше того, це навіть доцільно, якщо пов’язано з екуменічною молитвою — наприклад, зі спеціальним Тижнем молитов за єдність християн. 

Питання 5. Якщо хтось хоче перейти в католицизм, чи потрібно йому при цьому знову прийняти таїнства?

Мій друг-баптист хоче перейти в католицизм. Чи повинен він при цьому знову прийняти таїнства?

Навернений із протестантизму не мусить приймати ще раз хрещення, оскільки Католицька Церква визнає його дійсним. Але має прийняти Таїнство Миропомазання. Щодо переходу, то маємо відрізняти його від екуменізму, який полягає у прагненні християн до єдності у власних спільнотах. Як каже Другий Ватиканський Собор, «тут немає жодного протиріччя, оскільки одне й інше залежить від предивних Божих постанов» (Декрет про екуменізм, п.4)  

Питання 6. Чи може католик взяти шлюб у Православній Церкві?

Мої знайомі запізналися два роки тому, а зараз готуються до шлюбу. Він — поляк-католик, вона — православна українка. Сім’я молодої наполягає, щоби шлюб відбувся в православному обряді. Перед нареченим постає серйозна дилема: чи може католик взяти шлюб у Православній Церкві?..

Так, католик може взяти шлюб у Православній Церкві, так само, як і в протестантській спільноті, де церемонію очолює некатолицький священнослужитель. Це передбачає наш Кодекс канонічного права (кан. 1124-1129). Перед шлюбом, у парафіяльній канцелярії, католицька сторона має засвідчити, що готова уникнути небезпеки втрати віри та дати щиру обітницю зробити все, що в її силах, щоб усі діти були охрещені та виховані в Католицькій Церкві. Інша (некатолицька) сторона не дає жодних обітниць, її тільки мають повідомити про обітницю католицької сторони. Потім настоятель звертається до (католицького) єпископа дієцезії з проханням дозволити такий шлюб та уділити звільнення від так званої канонічної форми шлюбу, що дозволяє некатолицькому священнослужителю благословити цей зв’язок.

Перша частина процедури (засвідчення, обітниця, дозвіл) відбуваються також тоді, коли католик чи католичка укладають шлюб із людиною іншого віросповідання в Католицькій Церкві. Тоді вже не потрібне звільнення, хіба що це шлюб із людиною неохрещеною або невіруючою.

Якщо в подружжі людей різного віросповідання католицькій стороні не вдасться, попри обіцяне, охрестити й виховати дітей у Католицькій Церкві, вона не несе за це покарання. Враховується багато чинників: воля співподруга та родини, різний рівень релігійної активності тощо.  

Питання 7. Чи допускає Католицька Церква, щоби хресними батьками були члени інших християнських Церков?

Нещодавно я був свідком дилеми моїх друзів, католиків, які готувалися до хрещення своєї дитини. Вони хотіли, щоби хресним був брат матері, лютеранин. Чи допускає Католицька Церква, щоб хресними батьками були члени інших християнських Церков?

Католицька Церква дозволяє некатолику (це, звісно, стосується хресних обох статей) бути разом із хресним-католиком так званим свідком хрещення. (ККП, кан. 874 § 2). І навпаки: католик може виконувати таку ж функцію в іншій спільноті. Більше того, православний може виконувати роль хресного разом із хресним-католиком і навпаки — якщо католика запросили бути хресним в Православній Церкві (Екуменічний директорій, № 98).

Наш спосіб взаємної участі в літургії або Таїнствах — як дзеркало: відображає стан наших спільнот. Дозвіл на помірковані спільні сакраментальні практики випливає з того, що між християнами є реальний, хоч і недосконалий зв’язок.

Джерело: CREDO